24 червня 1917 року відбувся Перший загальний всеукраїнський з'їзд діячів і громадянства Далекого Сходу, фактично було проголошено незалежність Далекосхідної України від Російської імперії. Ініціатором скликання його стала Далекосхідна вчительська спілка, головою якої був Онисим Ступак. 23 червня 1917 року на засіданні Центральної Ради у Києві проголосили автономію України у складі Росії. А вже наступного дня, 24 червня, в Зеленому Клині, зокрема, Нікольськ-Уссурійському, відбувся з'їзд. У ньому взяли участь делегати понад 20 національних організацій регіону. Підсумком роботи з'їзду стало звернення до Тимчасового уряду з вимогою про визнання ним широкої національно-культурної автономії для українського населення, організацію українських військових частин з українців-вояків російської армії, створення Далекосхідної Української Крайової Ради та її Секретаріату. Історичне значення першого Всеукраїнського з'їзду для Зеленого Клину було значним. Фактично з цього моменту починається організована боротьба українців краю за національну державність, у якій вирішальну роль повинні були відіграти національні військові формування. Після з'їзду активізувалися процеси українізації і в російській армії. Майже у кожній військовій частині на території Далекого Сходу, де проходили службу українці, стихійно виникали Українські військові ради, які висували перед своїм командуванням вимоги про створення українізованих військових підрозділів. Влітку 1917 року у Владивостоці було створено місцеві організації Української соціал-демократичної робітничої партії та Української партії соціалістів-революціонерів.Окрім того, цей з'їзд був важливим кроком у розвитку українського руху на Далекому Сході. На з'їзді обговорювалися питання створення української автономії у складі Росії, а також організація Далекосхідної Української Ради та Національного Фонду. Адже переломний момент настає з революцією 1917 року. У перші тижні й місяці після повалення царизму практично у всіх містах Далекого Сходу з'являються українські громади: у Владивостоці, Нікольськ-Уссурійську, Імані, Хабаровську, Свободному, Читі, Верхньоудинську (нині Улан-Уде). Громади з'являються також у селах. Їхня основна мета – «національне об'єднання та надпартійність, представлення та захист інтересів українців».При громадах створювали бібліотеки, гуртки, хори та перші українські школи. Формуються органи самоврядування. Друкуються газети та просвітницька література українською мовою.Перепис населення 1917 року показує, що у Зеленому Клині проживає 421 тисяча українців. До цієї цифри не входить більшість чоловічого населення, яких мобілізували на Першу світову війну. Подальша доля Зеленого Клину невід'ємно пов'язана із долею історичної батьківщини українських переселенців.У період з 1917 до 1918 року українці провели чотири Далекосхідні з'їзди. Українці визначали для себе революцію не як соціальну, а радше національну. Головна політична вимога – перетворити Російську імперію на федеративно-демократичну республіку з наданням національно-територіальної автономії Україні та її колоніям. Під колоніями мали на увазі місця компактного проживання українців. Серед них був і Зелений Клин.Але вже восени у Росії владу в Петрограді захоплюють більшовики. Українська Народна Республіка проголошує незалежність. У Зеленому Клині утворюються українські Окружні ради – органи національного самоврядування. Вони реєструють населення, видають посвідчення та працюють як консульства незалежної Української Народної Республіки на території Росії. Це право було закріплено в договорі між УНР та РРФСР, який підписали у 1918 році.7 квітня 1918 року у Хабаровську відбувається Третій Всеукраїнський з'їзд, на якому було прийнято рішення про створення Української держави на Тихому океані та приступити до формування Української армії Зеленого Клину. Очолити цей процес повинен був Крайовий секретаріат на чолі з Юрієм Глушко-Мовою, призначеним на цю посаду Далекосхідною Українською Крайовою Радою.