Колись в одному російському фільмі прозвучала фраза: «Не будет ничего — будет одно телевидение»…Це ми зараз і бачимо на тимчасово окупованій території Херсонщини. Нашим людям там важко. Це не новина. Але щоразу, коли ми думаємо, що абсурд досяг межі — він заходить ще далі.Гуманітарна ситуація критична. Люди виживають як можуть. Звертаються по допомогу до відповідних служб. І що ж у відповідь?Ні, не продукти. Не ліки. Не соціальні виплати чи послуги. Їм пропонують… телебачення. Випадки роботи соцслужб у якості телекомунікаційних консультантів не є поодинокими.Пропонована система має гучну і логічну назву — «русскій мир». Бо що може краще підтримати в умовах ізоляції, безробіття і розрухи, як не телевізор із каналами, де показують, як чудово живеться в паралельній реальності?Парадокс в тому, що навіть цей «порятунок» працює через раз. Сигнал нестабільний, підключення не таке вже й безкоштовне, як обіцяють(!). В деяких випадках «ящик» так і не «заговорив». Але головне — ідея. Людині, яка просить їсти, включають пропаганду.Системи, що здатні зловити українське мовлення називають «горинычем» — мовляв, страшне, зле й казкове. А боротьба з цим «горинычем», як і все в «русском мире», перетворюється на фарс. Кажуть, що картинка в телевізорі — це і є життя.