10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі в 47-річному віці, наступного дня після свого дня народження, помер Тарас Шевченко. Поет давно скаржився на болі в грудях, які останнім часом навіть не давали йому говорити. Останню ніч провів він сидячи на ліжку, упершися в нього руками. Він то запалював, то гасив свічку, але до людей, що були внизу, не озивався. О п'ятій годині випив склянку чаю і побажав зійти вниз. Зійшов Тарас Григорович у майстерню, охнув, упав, і о пів на шосту поета не стало. Шевченка спочатку поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі, але в травні 1861 року перепоховали в Україні на Чернечій горі. За 10 днів до смерті поет написав свій останній вірш;Чи не покинуть нам, небого,Моя сусідонько убога,Вірші нікчемні віршувать,Та заходиться риштуватьВози в далекую дорогу,На той світ, друже мій, до Бога,Почимчикуєм спочивать.Втомилися і підтоптались,І розуму таки набрались,То й буде з нас! Ходімо спать,Ходімо в хату спочивать...Весела хата, щоб ти знала!..Ой не йдімо, не ходімо,Рано, друже, рано —Походимо, посидимо —На сей світ поглянем...Поглянемо, моя доле...Бач, який широкий,Та високий, та веселий,Ясний та глибокий...Походимо ж, моя зоре...Зійдемо на гору,Спочинемо, а тим часомТвої сестри-зоріБезвічнії попід небомПопливуть, засяють.Підождемо ж, моя сестро,Дружино святая!Та нескверними устамиПомолимось Богу,Та й рушимо тихесенькоВ далеку дорогу —Над Летою бездонноюТа каламутною.Благослови мене, друже,Славою святою.А поки те, та се, та оне...Ходімо просто-навпростецьДо Ескулапа на ралець —Чи не одурить він ХаронаІ Парку-пряху?.. І тойді,Поки б химерив мудрий дід,Творили б, лежа, епопею,Парили б скрізь понад землею,Та все б гекзаметри плели,Та на горище б однеслиМишам на снідання. А потімСпівали б прозу, та по нотах,А не як-небудь... Друже мій,О мій сопутниче святий!Поки огонь не захолонув,Ходімо лучче до Харона —Через Лету бездоннуюТа каламутнуюПерепливем, перенесемІ славу святую —Молодую безвічную.Або цур їй, друже,І без неї обійдуся —Та як буду здужать,То над самим ФлегетономАбо над Стіксом, у раю,Неначе над Дніпром широким,В гаю — предвічному гаю,Поставлю хаточку, садочокКругом хатини насажу,Прилинеш ти у холодочок,Тебе, мов кралю, посажу.Дніпро, Україну згадаєм,Веселі селища в гаях,Могили-гори на степах —І веселенько заспіваєм...