СхідГЗК

🇺🇦Історія СхідГЗК в цифрах і фактахМічурінське родовище уранових рудПродовжуємо серію публікацій, у яких розповідаємо про цікаві факти та події з історії ДП «СхідГЗК». Сьогодні мова про відкриття Мічурінського родовища.У 1967 року завершилося відпрацювання родовища на Першотравневому руднику. Технічно добре оснащене та з великим запасом залізняку, житловим комплексом та спорудами соцкультпобуту, рудоуправління було передано Міністерству чорної металургії.У цей період СхідГЗК поставив собі завдання – зберегти досягнутий рівень виробництва з допомогою збільшення видобутку на Жовторічанському родовищі і освоїти нові родовища. Незабаром до складу комбінату увійшли розвідані Кіровською експедицією нові уранові родовища у Кіровоградській області.Мічурінське родовище було відкрито в 1964 році під час виробництва розвідувального буріння на воду в заплаві річки Інгул. Силами 37-ї геологорозвідувальної партії Кіровської експедиції (ГРЕ-37) форсованими темпами було пройдено розвідувальний стовбур шахти «Допоміжна» глибиною 150 метрів та система розвідувальних виробок горизонт 150 м обсягом близько 6 тис. погонних метрів.Незабаром було розпочато розкриття родовища шахтними стволами «Північний» та «Південний», які були пройдені до глибини 350 м силами шахтопрохідницького управління тресту «Кривбасшахтопрохідка».У лютому 1967 року для освоєння та відпрацювання Мічурінського родовища було створено рудоуправління № 2 СхідГЗК (нині – Інгульська шахта), яке очолив А.А.Ходжаєв. У 1969 році почався видобуток руди на Мічурінському родовищі, через рік почалися роботи на Северинівському родовищі.З розвитком гірничих робіт формувався колектив гірників та інших фахівців, які прибули в основному з Першотравневого та Жовторічанського рудників, а також перейшли при передачі родовища з ГРЕ-37.Вже у грудні 1970 року видано першу вагонетку із рудою по стволу шахти «Північна». Першою молодіжною бригадою з транспортування гірничої маси керував В.П.Захаров. Цією бригадою пізніше було встановлено рекорд з видачі гірничої маси по стволу шахти «Північна» – 465 вагонеток за зміну.

Супер-молодь: історії успіху жовтоводських учнів - 200-бальників та їхніх учителівУ родинах комбінатівців підростають розумні та талановиті діти. Про їхні досягнення у навчанні, спорті, мистецтві пресслужба ДП «СхідГЗК» неодноразово розповідала у своїх публікаціях. Донька працівника гідрометалургійного заводу Костянтина Чубачова – Анастасія викладає математику в Жовтоводському ліцеї імені Незалежності України. В цьому закладі освіти навчається чимало дітей та онуків працівників нашого підприємства. А випускники ліцею успішно працюють у різних підрозділах комбінату.Днями стали відомі результати складання українськими випускниками національного мультипредметного тесту (НМТ). У Жовтих Водах максимальні 200 балів цього року здобули троє одинадцятикласників. Двоє з них – з математики, і це учні Анастасії Чубачової: Михайло Червоненко та Ілля Бугай (11-А клас). Третя лідерка рейтингу – учениця 11-Б класу Серафима Філіп’єва, яка отримала максимальні бали при складанні НМТ з української мови (вчителька Світлана Чумаченко).Детальніше – за посиланнямиhttps://www.facebook.com/share/p/16svksvmrL/https://www.facebook.com/share/p/15VNXt8syR/

Вічна пам'ять Герою Сергію Козачку30 червня 2025 року після важкої хвороби зупинилося серце Сергія Козачка – мужнього Героя, працівника Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК».Народився Сергій 28 січня 1987 року в с.Олексіївка Маловисківського району Кіровоградської області. Здобув освіту в Бобринецькому сільськогосподарському технікумі, де навчався на агрономічному відділенні.Пройшов строкову службу в ЗСУ та спочатку працював у сфері будівництва, потім у тресті «Кривбасшахтопроходка» гірником підземним, прохідником.З 2014 року трудовий шлях Сергія Козачка був пов'язаний з Новокостянтинівською шахтою. Пройшовши підготовчі курси, працював гірничомонтажником підземним 5 розряду на 35 дільниці. У 2015-2016 роках Сергій брав участь в АТО. Після демобілізації продовжив працювати у рідному колективі. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, не зміг залишатися осторонь: у квітні 2022 року став на захист рідної Батьківщини та протягом трьох років мужньо воював на важких напрямках фронту. Навесні 2025 року був звільнений зі служби за станом здоров’я. 30 червня важка хвороба забрала життя Героя.Цю звістку з болем сприйняли колеги Сергія, які не можуть повірити, що він уже ніколи не повернеться до рідної шахти: «Це була Людина з великої літери! Відданий роботі, відповідальний, цілеспрямований, спокійний та доброзичливий. Надійний товариш, який ніколи не підводив та завжди поспішав на допомогу. Нам дуже не вистачатиме Сергія…»Колектив Новокостянтинівської шахти, працівники ДП «СхідГЗК» висловлюють щирі співчуття рідним Сергія Козачка.Вічна пам'ять та слава Герою!* * *Прощання з Сергієм Козачком відбудеться 2 липня 2025 року в селі Олексіївка, початок о 9:30.

Історія СхідГЗК в цифрах і фактахНові технології гірничого виробництваТехнічне та технологічне оснащення гірничого виробництва – завдання, над яким постійно працювали фахівці підприємства на різних етапах його розвитку. Про таку роботу, яка велася фахівцями Центральної науково-дослідницької лабораторії автоматики у середині 60-х років минулого століття, писав у своїх спогадах Борис Морєв, Почесний ветеран праці ДП «СхідГЗК».Приблизно до середині 60-х років на шахті «Нова» комбінату пункт навантаження залізної руди з камери блоку був найбільш «вузьким» та небезпечним місцем у технології видобутку руди. Пункти випуску руди були оснащені, зазвичай, дерев’яними люками, котрі від вибухів негабаритів та ліквідації «корок» швидко розбивалися, вимагали постійного ремонту. Під блоком накопичувалися просипи руди, котрі згодом потрібно було вручну вантажити у вагонетку і весь час чистити залізничні шляхи. Працювали ломом, а нестійка драбина була незручною та небезпечною, оскільки шматки руди могли травмувати працюючого на навантаженні. Закладання вибухових речовин для подрібнення руди, ліквідація «корок» у випускній воронці також несло небезпеку.Фахівці ЦНДЛА розробили багато типів віброживильників для випуску руди з камер. Деякі пункти були обладнані потужним віброживильником ВПР-3М з «родзинкою», що давало можливість більш безпечно вести випуск руди та значно полегшувало працю та робило її безпечнішою. При натисканні кнопки керування віброживильником потік руди швидко наповнював 10-тонний вагон. Продуктивність такого пункту навантаження руди збільшувалася у 2-3 рази. Подібні технології були впроваджені і на інших шахтах комбінату.

Наші людиЛюдина, з якою надійно та легко працюватиНа дільниці основного виробництва СКЦ у бригаді №91 трудиться Лариса Камєнська - досвідчений машиніст мостових кранів. Колеги кажуть про неї: «Справжня легенда своєї професії! Її трудовий шлях – це десятиліття самовідданої праці, високої відповідальності та професіоналізму».Перше робоче місце Лариси Камєнської було на заводі «Електрон», потім тривалий час працювала у сфері торгівлі. З 2010 року її трудовий шлях пов'язаний з виробництвом: опанувала непросту та відповідальну професію машиніста крана. Спочатку трудилася на шахті «Новій», а з 2017 року – у сірчанокислотному цеху ГМЗ ДП «СхідГЗК».Лариса поєднує в собі безліч позитивних якостей. Колеги розповідають, що вона працьовита, доброзичлива, весела, чуйна, щира, великодушна і зазначають: «Це просто душа бригади, людина, до якої завжди можна звернутися за порадою або підтримкою, з ким легко і приємно працювати, хто завжди знайде добре слово - і для колег, і для братів наших менших. Адже любов до тварин — це окрема сторінка у її великому, доброму серці».26 червня Лариса Камєнська відзначає 60-річний ювілей, з яким її щиро вітає колектив рідної бригади №91 та бажає міцного здоров’я, бадьорого настрою, подальших виробничих успіхів, мирного неба.

Нагороди до Дня Конституції України25 червня у залі засідань виконкому Жовтоводської міської ради відбулося урочисте вручення відзнак ветеранам війни та родинам полеглих воїнів. Вручав нагороди міський голова Дмитро Ханіс.За віддану службу українському народові, особистий внесок у справу захисту державного суверенітету, мужність, вірність присязі та активну громадську позицію з нагоди Дня Конституції України почесною відзнакою «За службу державі» були нагороджені представники ветеранської спільноти Жовтоводської територіальної громади. Серед них – колишні та нинішні працівники ДП «СхідГЗК», які повернулися з фронту, пройшовши запеклі бої та важкі випробування: Дмитро Іванов, Станіслав Антоненко, Іван Копійка, Олександр Повпа, Леонід Козішкурт, Дмитро Гаркуша, Сергій Петровський.Медаллю «За оборону рідної держави» були посмертно нагороджені загиблі Герої, нагороди вручені представникам їхніх родин, як знак вічної пам’яті, що передаватиметься з покоління в покоління. Серед тих, хто отримав нагороди, були рідні загиблих комбінатівців – Ігоря Кузьминського, Володимира Гетьманова, Віктора Коропа.Поважаймо кожного Героя, шануймо пам’ять всіх загиблих захисників. Не забуваймо, якою ціною виборюється мир, свобода та майбутнє України.Фото пресслужби ДП «СхідГЗК»Більше фото – за посиланням https://www.facebook.com/share/1ZY3hq7GxV/

🇺🇦 Наші людиІрина Боклаг: «Робота на шахті – це цікаво та відповідально»Сьогодні в рубриці «Наші люди» пресслужба ДП «СхідГЗК» знайомить читачів з Іриною Боклаг, трудовий шлях якої пов’язаний із непростою шахтарською працею.🔹Працювала на глибині 615 метрівУ юні роки Ірина здобула освіту вихователя дошкільного закладу. Але так склалася доля, що у 2006 році вона прийшла на шахту «Нова» у Жовтих Водах. Починала прибиральницею виробничих приміщень, а згодом почала працювати стовбуровою поверхневою та стовбуровою підземною.«Робота на шахті – це цікаво та відповідально, - зазначає Ірина. – Працюючи стовбуровою поверхневою, я займалася обслуговуванням підйомних установок, які переміщують людей, вантажі та руду. Слідкувала за правильним завантаженням/розвантаженням, передавала сигнали машиністу підйомної машини. Забезпечувала безпечну організацію спуску та підйому людей. Що стосується обов’язків стовбурової підземної, вони подібні. Але весь процес відбувається під землею. Максимальна глибина, на якій доводилося працювати – 615 метрів.Звісно, шахтарський колектив – це переважно чоловіки. До жінок було ввічливе ставлення, але у роботі – всі на рівних: жодних поблажок. І мені подобалося, що я спроможна справлятися зі своїми обов’язками. Адже не кожній людині дано спускатися під землю. Що стосується мене – завжди працювала із задоволенням та без зайвих хвилювань».Наступною сторінкою трудової біографії Ірини Боклаг стала робота контролером на КПП у відомчій сторожовій охороні ДП «СхідГЗК». Уважність, відповідальність, дисципліна – всі ці якості допомагали Ірині чітко виконувати поставлені задачі. А згодом наша співрозмовниця повернулася до шахтарської праці. Цього разу – це була Новокостянтинівська шахта ДП «СхідГЗК», де Ірина протягом трьох років працювала стовбуровою поверхневою до виходу на заслужений відпочинок у 2022 році (відповідно до законодавства, вона мала можливість вийти на пенсію у 45 років).🔹Заслужена нагородаЩе однією невід’ємною частиною життя Ірини є донорство. Все почалося з того, що у 2010 році її сестра очікувала появи на світ своєї донечки. І, за існуючими правилами, хтось із рідних чи друзів мав здати кров. Тоді Ірина вперше спробувала себе в якості донора. А потім здала кров ще раз, і ще раз… Так і долучилася до донорського руху. Стала здавати кров регулярно. Мета була одна – бути корисною, допомагати рятувати життя тим, хто потребував донорської крові. Особливої актуальності це набуло під час повномасштабного вторгнення.Минулого тижня під час чергової акції зі збору крові у Жовтоводській міській лікарні Ірині Боклаг урочисто вручили посвідчення та відзнаку Почесного донора України. Таке звання присвоюють громадянам, які безоплатно здали 40 доз крові.«Ірина Боклаг – особлива гордість нашого міста, - зазначають у Жовтоводській міській лікарні. – Її приклад надихає, її доброта – безцінна!»Колеги-комбінатівці щиро вітають Ірину з відзнакою! Бажають міцного здоров’я та мирного неба!

Підтримуємо захисників!Кожна гривня - це наш внесок у Перемогу!Успіх на полі бою напряму залежить від укомплектованості наших військових. Комбінатівці постійно підтримують своїх колег, які боронять суверенітет України. Оголошені збори закриваються за кілька днів. Активно допомагають своїм колегам працівники та профком Новокостянтинівської шахти ДП «СхідГЗК». Тільки протягом червня вдалося успішно провести благодійні збори для трьох захисників-новокостянтинівців.Так, військова частина на Донецькому напрямку, в якій проходить службу працівник дільниці №34 НК шахти Олександр Руденко, потребувала фінансової допомоги для ремонту та обслуговування військової техніки, задіяної у виконанні бойових завдань. Збір успішно закрито, Олександр з побратимами вдячний всім, хто долучився до доброї справи.Роздавальник вибухових матеріалів дільниці №17 Владислав Вівчар разом із побратимами виконує бойові завдання на одному з найнебезпечніших напрямків фронту. На його прохання було оголошено благодійний збір для придбання генератора EkoFlo, який активно підтримали колеги-гірники. За це захисник висловлює щиру вдячність кожному.З перших днів війни в лавах ЗСУ боронить Батьківщину Володимир Чуйко - ГОЗ на бурінні дільниці №17, член профспілки НК шахти. У його підрозділу виникла потреба у запчастинах для автомобіля КрАЗ, який задіяний у виконанні бойових завдань. Спільними зусиллями вдалося вирішити питання. Володимир із вдячністю отримав посилку від колег.«Жодне звернення наших захисників не залишається поза увагою, - розповідає Олександр Зовва, голова профкому НК шахти, заступник голови СООП. – Ми постійно на зв'язку з нашими мобілізованими колегами. І коли вони потребують підтримки, то ніколи не відмовляємо у допомозі.З початку року 8 наших колег, які служать у ЗСУ, отримали профспілкову матеріальну допомогу на загальну суму понад 40 тисяч гривень. Всього у 2025 році отримали допомогу від профспілки 27 працівників НК шахти.Також ми оголошуємо благодійні збори, до яких долучається чимало працівників підприємства. Люди перераховують свої гроші, щоб підтримати колег-захисників, незважаючи на скрутне матеріальне становище та доволі скромні зарплати. Вважаю, що це показник згуртованості колективу. Підтримуємо захисників. Знаємо, що кожна гривня - це наш внесок у Перемогу!»

🔹Олександр Петренко, слюсар з КВПтаА 6 розряду, ГМЗ:- Я вперше брав участь у змаганнях всеукраїнського рівня. Було цікаво порівняти свій потенціал з іншими учасниками – працівниками різних підприємств атомної галузі. Взагалі, я намагаюся постійно займатися спортом, неодноразово брав участь у змаганнях, які проходять в нашому та сусідніх містах. Щодо видів спорту, то це легка атлетика, дуатлон, триборство. Близько трьох років займаюся гирьовим спортом. Але переважно це такі види як жим лежачи, відтискання. А на змаганнях Атомпрофспілки була інша дисципліна, нова для мене – класичний ривок гирі. Посилено готуватися до такого виду змагань я почав десь за півтора місяці. Дякую Ростиславу Міщенку, який взявся мене тренувати! Плюс ще займалися з ними легкою атлетикою двічі на тиждень.Коли ми приїхали на змагання, то я побачив, що рівень їх проведення дуже високий. Професійні судді (у тому числі міжнародної та національної категорії), учасники-гирьовики – майстри спорту, КМС… Тобто суперники сильні, непрості хлопці… Одразу було зрозуміло, що боротьба буде напруженою. Тож я щиро радів, коли посів 2 місце у своїй ваговій категорії. Яків Скоробогатько також здобув 2 місце, Ростислав Міщенко та Павло Дідок – треті місця у своїх категоріях. Вважаю, що при такій потужній конкуренції у нас досить гідні результати.Тож, повернувся додому з позитивними емоціями та бажанням продовжувати займатися спортом, підвищувати свій рівень.🔸Павло Дідок, інженер з комплектації устаткування й матеріалів, служба ВТК ДП «СхідГЗК»:- Спорт є невід’ємною частиною мого життя. Важко перелічити, скільки разів я вже брав участь у змаганнях Атомпрофспілки, захищав честь нашої команди СООП. Завжди був задоволений організацією. І цього разу все пройшло на найвищому рівні. Мальовничі краєвиди, чисте повітря. Вдало підібране місце проведення спортивного заходу.Було приємно побачити досвідчених спортсменів – добре знайомих з попередніх змагань. Позитивні враження і від спілкування з молоддю, у якої, як то кажуть «очі горять». Усі спортсмени – молодці!Наші гирьовики Яків Скоробогатько та Олександр Тихончук були у складі волейбольної команди, яка також гідно виступила на змаганнях.Вітаю усіх учасників нашої команди СООП, які брали участь у різних видах. Закликаю інших спілчан, комбінатівців долучатися до спортивного руху! Шлях до успіху – непростий, але доволі зрозумілий: треба обрати вид спорту та почати поступово тренуватися. Пройде час – і ви відчуєте готовність спробувати свої сили у змаганнях. А потім уже просто не зможете без спорту – це стане частиною вашого життя!* * *🏆Вітаємо спортсменів команди СООП з успішним виступом на змаганнях! Закликаємо комбінатівців долучатися до спортивного руху!

🏆ХХХІ Всеукраїнських змаганнях колективів фізкультури Атомпрофспілки: враження учасників🔹Олександр Ганул, провідний інженер-програміст, служба інформаційних технологій ДП «СхідГЗК»:- Я багато років займаюся спортом. Зокрема, мене цікавить спортивне орієнтування – ми з колегами зі служби ІТ неодноразово брали участь у змаганнях з цього виду. Беру участь у дуатлоні, мені легко дається біг. До багатьох змагань долучаюся разом із дружиною, яка займається легкою атлетикою. Але найбільше з усіх видів спорту мені подобається футбол! Граю в нього зі шкільних років. Знаю багатьох жовтоводських футболістів, тренуємося разом.Але для участі у всеукраїнських атомпрофспілкових змаганнях було потрібно сформувати такий склад команди з міні-футболу, до якого б увійшли виключно спортсмени, які є членами Східної об’єднаної організації Атомпрофспілки. Отже, ми з хлопцями згуртувалися, сформували команду, декілька тижнів тренувалися і відправилися спробувати свої сили на змаганнях. Для мене це був перший досвід участі у спортивному заході такого рівня.Так сталося, що ми виграли дві гри і команда профспілкової організації дирекції АТ «НАЕК Енергоатом» – також дві гри. І ось почалася вирішальна гра за перше місце. Боротьба була запекла! Хлопці з команди дирекції трохи молодші нас за віком (наша середня вікова категорія – 40+ років), досвідчені, згуртовані… Але, все ж таки, ми вибороли перемогу! Кожен із нашої команди виклався «на всі 100». Всі молодці, особливо воротар Олександр Бакун, який не пропустив жодного гола в жодній грі! Оце так рівень!Ще раз дякую усім спортсменам та організаторам! Емоції вирують!* * *🔸Продовження інтерв’ю з учасниками команди – у наступних публікаціях.