Частково можна так на це поглянути. Турки дійсно створили свій варіант Ісламу, Суфізм. Але по перше, ця течія все одно номінально всередині суністського Ісламу і вони номінально визнають усі ці сунітські тексти. По друге, він сам суперечить канонічним ісламським текстам, тому коли саляфітські проповідники беруться за дебати і агітацію до суфістів, суфісти програють в хлам, а багато молоді переходить в саляфізм, бо їм аргументовано показують, що ніякого підґрунтя ця фігня не має, на основі текстів, які вони обидва нібито мають визнавати. Так сталось з кавказцями наприклад.А по третє, сучасна Туреччина це не приклад реформації Ісламу, а приклад відходу від нього. Ататюрк був радикально антирелігійним націоналістом, боровся з Ісламом фактично. Це як сказати, шо українці, які носять хрестик на пузі, в храмі були разів 5 в житті а Біблію в руках не тримали, це таке реформоване Християнство. Це не так, це секуляризм, майже атеїзм, а не якась реформа. Так і з турками. Але не всіма треба сказати.