✙СІЧЕНЬ✙ | Продовжуючи тему трудової міграції – для кращого порозуміння з гостями...

Продовжуючи тему трудової міграції – для кращого порозуміння з гостями необхідно потроху ознайомлюватися з культурою прогнозованого джерела міграції. То ж, вашій увазі, стаття про одну із індійських соціальних програм:Нема туалету – нема нареченоїЯк привчити індусів срать в туалеті? Над таким нелегким питанням ламали голову громадські діячі штату Хар'яна не один рік. Справа в тому, що в сільській місцевості штату, а частка сільського населення в штаті близько 60%, якийсь туалет, нехай навіть у формі будки з діркою в підлозі був лише в одному з чотирьох будинків. Та й у містах не все ідеально. Випорожнятися просто присівши де зручно вважалося абсолютно нормальною справою. Це призводило до антисанітарії та значно збільшувало поширеність інфекційних захворювань. І це, загалом, не дикі краї - мобільний інтернет є в цих краях у 75% населення, наприклад.Але запровадити законодавчі вимоги до організації мінімальної гігієни не уявлялося можливим. І борцям за чистоту довелося знайти інший підхід. Було розпочато кампанію "Нема туалету - нема нареченої". Жінок закликали не виходити заміж за хлопців, у яких немає туалету. Це зрозуміло - навіть в Індії дівчата дещо більш прискіпливо ставляться до приватності, не кажучи вже про те, що жінка зі спущеними трусами - улюблена ціль ґвалтівників, з цим в Індії взагалі погано. Попри те, що фемінізм в Індії не надто розвинений, у момент одруження наречена (або мати нареченої, оскільки традиції договірних шлюбів сильні) має достатній контроль над ситуацією, щоб висувати вимоги. З підтримкою держави пропагандистська кампанія, була розпочата в 2005. Рекламні щити, плакати та радіореклама з гаслами «Нема туалету – нема нареченої» та «Немає туалету – і „так“ немає» (No Loo, No 'I Do') проникли навіть у досить віддалені села. Наявність санітарії в будинку подавалося не лише як зручність та гігієнічна необхідність, а й символ достатку. А прослити злидарем не хотілося багатьом.Ефект не був одномоментним та разючим, туалети кинулися будувати не всі. Проте за 5 років частка інвестицій населення в санітарію у штаті зросла на 15%. (Щоправда, непоодинокі повідомлення, що після весілля туалетні кабінки використовуються як комірка під господарчий інструмент, в гидять все одно де попало).Примітно, що в регіонах, де чоловіків молодого віку було більше ніж жінок, ефект був значно більш вираженим, ніж у регіонах з переважанням молодих дівчат. Конкуренція, так би мовити.Це не єдина спроба індійського уряду привчити населення до мінімальної санітарії, але досить цікава та незвичайна. Поки ж "боротьба триває" і чи навчаться індуси срати лише у відведених для цього місцях – залишається однією з багатьох загадок цивілізації...👉🏻Долучитися👉🏻Підтримати рух