✙СІЧЕНЬ✙ | Цікава думка прийшла мені в голову, поки дивився відео де стоїть купа ...

Цікава думка прийшла мені в голову, поки дивився відео де стоїть купа полонених різного етнічного походження. Думка хоч може і досить очевидна, але яку точно треба проговорити, щоб переварити її.Україна це і держава і країна. Для тих хто не в курсі поясню. Держава це політичне утворення, з чіткими прописаними кордонами, політичним устроєм і так далі.Країна це дещо інше. Це історично - географічне утворення. А також, можна сказати, етно - культурне. Державі може бути і 2 дні, а країна це щось більш історично усталене. Тобто є та Україна в якій ми виросли, а є та, про яку писав Шевченко "на Вкраїні милій".Кордони держави і країни не завжди співпадають. Та і кордони країн переважно не чіткі а приблизні, на відміну від держав. Україна як країна існувала в різних кордонах, спершу, в столітті 17, це невелика територія розміром у кілька областей. Проте з плином часу вона розширювалась, зокрема і через колонізацію українцями південно східних земель. У результаті десь до межі 19 і 20 століття території країни Україна стали приблизно такими, як ми їх знаємо, від Галичини, Карпат, і до Чорного моря, Донбасу.Кордони Держави Україна досить сильно корелюють з територією країни, з територіями розселення нашого українського етносу. З великих клаптиків я мабуть тільки Крим не назву частиною історичної України як країни. То була окрема територія зі своїми народами, релігією і так далі. Хтось ще скаже про Закарпаття, але я вважаю що це Україна, з деяких історичних причин, але це окрема тема. Тож ккрім якихсь вузеньких прикордонних полосок де живуть угорська, ромунська і ще може якісь меншини, все інше це історична і етнічна Україна.Так, наша країна велика, як і народ, це насправді велике диво, що на такій гарячій землі, де постійні війни, сформувався такий великий народ. В розміри нашої країни влізли б десятки деяких європейських країн. Цим історичним дивом можна пишатись я вважаю. Народ, який розмножився, розселився і закріпився на таких просторах не дивлячись на постійне гноблення і кровопролитні війни. Народ загартований вогнем.І от до чого я це все.Ми знаємо що воюємо проти держави росія, великої, переважаючої, сильної, але одної. А я пропоную подивитись на це під іншим кутом, з точки зору країн.Якби ми воювали тільки проти русскої країни, того межиріччя Волги і Оки звідки походять русскіє і ще деяких їхніх старих захоплених земель, то ми б їх давно розтоптали. Ще за переписами рос імперії і початку совка московитів було десь у 2 рази з хвостиком більше, ніж українців. Але не в 5 разів як переважає нас раска федераска. В російській імперії рідною мовою великоруську назвали тільки 44% населення. При чому навряд всі з них етнічні московити, це саме мова. Малоросійською говорили 17%. Всі інші території рашки це інші країни, інші народи.Тобто Україна воює не лише проти московії і московитів. Україна воює проти велетенського об'єднання країн і народів. Окрім історичної московії нам доводиться воювати проти Татарстану, Башкірії, Чечні, Інгушетії, Дагестану, в якому живе декілька різних народів, Туви, Бурятії, Якутії, Хакасії, Алтаю, Чувашії, Карелії і ще Бог знає яких великих і малих країн на тій великій території. А тепер ще й захоплених частин нашої землі, Кримом, Донбасом і частиною півдня. Ось цю всю орду стримує незбагненне Українське Військо. Лише якимось Чудом Божим і надлюдською Волею. Ми ще до кінця цього навіть не усвідомлюємо, масштаб подвигу наших героїв. До кінця це збагнемо тільки з роками. Але зараз задача встояти, щоб всі ці жертви не були марними.