Дупаменеджмент — це коли процес є. Логіки немає. Це такий особливий стиль управління, де все ніби робиться. Але чомусь через дупу. Наприклад:Організувати зустріч але нікому про це не сказати. А потім образитися, що “люди не залучені”. Або оголосити грандіозні цілі. І забути прив’язати їх до KPI. Потім дивуватися: “А чого команда не рухається в потрібному напрямку?”Провести важливу зучтріч. Нічого не зафіксувати. а чрез місяць зібратися знову і сказати: “Колеги, нам треба нарешті перейти від слів до дій”. Оце і є дупаменеджмент. Коли управління підміняють активністю. Є зустрічі — немає рішень. Є цілі — немає відповідальності. Є задачі — немає пріоритетів. Є контроль — немає домовленостей. Є “треба покращити комунікацію” — але ніхто не каже, хто, кому, що і до коли має сказати. Дупаменеджмент часто виглядає як дуже зайнятий менеджмент. Усі бігають. Усі в чатах. Усі на дзвінках. Усі щось погоджують. Усі капець які втомлені і дуже важливі. А результат такий, ніби процесом керував принтер. Якщо після зустрічі всі розійшлися з відчуттям “ну, наче поговорили, але що робити не зрозуміло” — вітаю, хтось успішно засвоїв дупаменеджмент. Можна вписати в резюме. Які ще симптоми дупаменеджменту ви бачили в компаніях?____________P. S. Якщо впізнали в цьому свою команду або себе як керівника — це не вирок. На курсі-практикумі ми якраз розбираємо, як перейти від “начебто керуємо” до нормального менеджменту:як ставити задачі, як домовлятися про відповідальність, як прив’язувати цілі до результатів, як не перетворювати зустрічі на корпоративний театр абсурду. Без мотиваційного туману. З практикою, кейсами і нормальними управлінськими інструментами. Напишіть мені в особисті — скину деталі курсу-практикуму. Старт нового потоку — 04.07.2026. Залишилося 8 місць з 10.