Проблема не завжди в тому, що задач забагато. Часто проблема в тому, що ними ніхто не керує.Це неприємно визнавати, але для багатьох керівників це правда.Бо “я перевантажений” звучить майже благородно. А “у мене хаос в управлінні” — уже менш романтично.З боку все виглядає як завал:— зустрічі одна за одною — команда постійно щось уточнює — задачі сиплються весь день — ввечері відчуття, що працював без паузи, а важливе знову не зрушилосяІ тут легко поставити собі діагноз: перевантаження.Але ось де проблема.Перевантаження — це коли обсяг роботи реально більший, ніж його можна нормально витягнути.Бардак — це коли: - пріоритети плавають, - рішення зависають, - делегування непродумане, - люди бігають до керівника за кожною дрібницею, - а календар схожий на наслідки управлінської паніки.І питання тут не в кількості роботи.Проблема в тому, що система управління не тримає навантаження.Тому керівник починає лікувати не те: замість структури — героїзм, замість ясності — ще більше включеності, замість нормальної ролі керівника — режим “я все підхоплю”.На короткій дистанції це ніби працює. На довгій — команда слабшає, керівник вигорає, хаос стає нормою.Тут корисно поставити собі просте питання:Я справді перевантажений? Чи я просто живу в системі, де все зав’язано на мені?Це дві дуже різні проблеми. І вирішуються вони теж по-різному.Скину сьогодні по обіді простий тест, як зрозуміти, де у тебе реально перевантаження, а де управлінський хаос.