"Я просто хочу, щоб все працювало нормально!"А хто не хоче? Але часто з цих слів починається повний... - Хіба не можна зробити без помилок?- Як це так у тебе клієнт злився?- Чого це у вас знов горять дедлайни?.. Зазвичай саме на цьому етапі система починає трансформуватись під твердження "я все сам!":- Скинь мені, я потім все перевірю!- Ні, краще зроби ось так!- Дай сюди, я сам зроблю!.. З одного боку це виглядає як залученість, але команда це сприймає як недовіру. Мікроменеджмент народжується з тривоги. Керівник боїться:ХаосуПровалуВтрати владиІншопланетян... Але найбільше він боїться того, що йому потім розгрібати наслідки. Тому він лізе геть усюди. І тут виникає цікавий парадокс:Чим більше він лізе у процеси, тим гірше працює команда. Люди перестають проявляти ініціативу, брати відповідальність. А навіщо? Якщо Іванич зараз все сам зробить і все порішає! Керівник, який хоче все втримати під контролем, дуже часто власноруч будує команду, яка без нього вже не працює. Тож замість того, щоб шукати ідеальну схему контролю, краще запитати себе: чи дійсно це мені щось дасть, окрім напруги та втоми? Поряд із сильним керівником команда стає сильнішою. До речі, саме це ми розбираємо на курсі-практикумі для керівників: як не плутати управління з тривожним контролем і як будувати команду, яка тягне без постійного ручного режиму. Ми стартуємо 18.04.2026. Ще є кілька місць. Пишіть в особисті - поділюся деталями. У який момент контроль у керівника, на вашу думку, вже перестає бути управлінням?