​​Серйозно???

Це не росіянам вказують — перестаньте вбивати українських дітей, бомбити лікарні й пологові будинки? А Україні — перестаньте захищатися?

А може, варто нарешті сказати агресору: «Припиніть убивати. Заберіть свої війська. Ідіть додому»?

Чи це вже занадто складна дипломатія?

Бо мир, у якому жертву змушують скласти зброю, а агресору дозволяють зберегти здобуте силою, — це не справедливий мир. Це винагорода за агресію.

Україна не розпочинала цю війну. І право захищати своїх людей — не предмет торгу.

Політики приходять і йдуть. Заяви змінюються. А українці продовжують ховати своїх дітей, втрачати близьких і платити за свободу найвищу ціну.

Справжня дипломатія — це не тиснути на того, хто захищається. Це домагатися від агресора припинення війни, виведення військ і реальних гарантій безпеки для України.

І жоден політик за океаном не має права вирішувати долю України без України.

А нам, українцям, важливо не звикнути до несправедливості, не втратити голос і не дозволити перетворити нашу боротьбу на розмінну монету у великій політичній грі.

Бо Україна — це не територія на карті й не предмет торгу між великими державами.

Це наш дім. Наша свобода. Наша гідність. І нам у ньому жити.