#допомогаSantEgidio Львів | Євангеліє цієї неділі Великого посту зупиняє нас у самарійському місті...

Євангеліє цієї неділі Великого посту зупиняє нас у самарійському місті Сихемі — землі, сповненій спогадів про віру давніх пророків. Колись Яків придбав цю землю для свого сина Йосипа. Втомлений від подорожі Ісус зупиняється біля криниці, названої «Джерелом Якова». Наближається обідня година. Учні пішли по харчі. Може здатися, що Ісус, як і всі до того часу, теж голодний та спраглий. Насправді ж, Він не голодний лише хлібом і не спраглий лише водою.Він спробує пояснити це своїм учням, коли ті повернуться і скажуть йому: «Їж, Учителю». Та Ісус відповість: «Їстиму я їжу, незнану вам... Їжа моя — волю чинити Того, хто послав мене, і діло його вивершити». Учні — як це часто буває і з нами — не зрозуміли, що мав на увазі Ісус. Ця криниця для нас — це недільна літургія, де Господь дарує нам Себе, наче харчі й пиття для спасіння, і де ми, наче та самарянка, починаємо розуміти істину й сенс нашого життя.Він приходить до нас, щоб і ми могли отримати Його спасительну любов.Його прохання до жінки «Дай мені напитися» є проханням про любов та дружбу, аби залучити нас до Його місії Спасителя світу. У ньому лунають благання про допомогу від бідних, слабких, тих, хто перебуває у війні, мігрантів, літніх людей та самотніх.Разом з ними Ісус просить нас: «Дай мені напитися». Це прохання є таким же безмежним, як і незліченна кількість спраглих та голодних до справедливості.Ісус знає про наш супротив, нашу лінь, нашу зневіру. І, як і з тією жінкою, Він хоче пробудити наші серця: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої».Ісус полюбив цю жінку ще тоді, коли вона була віддаленою: Він чекав на неї. Під час довгої розмови з Ісусом жінка відчула, як поступово розв'язуються численні гіркі вузли її життя: вона мала п'ятьох чоловіків і вже не вірила, що для неї можуть бути добрі та сильні слова.Ісус не принижує її — любов ніколи не принижує — і дає їй зрозуміти її потребу бути справді коханою, щоб і вона могла любити у відповідь. І коли вона зрозуміла, перед ким стоїть, — одразу ж поклала глечик — деякі перекладають: вона впустила його, ніби показуючи розрив зі своїм минулим — і поспішила до міста. І розповіла всім про ту зустріч, яка змінила її серце та життя. Тож усе місто пішло до тієї криниці. І Ісус чекав на них. Нам це також допомагає відвести очі від себе й подивитися на «ниви, що вже для жнив доспіли».Слово Боже кожен день