Поки путінська русня тягне нас за собою в глибоке, темне Середньовіччя - світ зі швидкістю світла йде вперед.

І це одна з основних проблем цієї війни.
Світ роботизується, переходить на ШІ і все більше виходить в космос.
Поки нам приходиться місити багно в окопах, ховати дітей в укриттях і тягнути генератори через кордон.

Колись монголо-татарська навала відкинула розвиток на наших землях на добрих кілька сотень років.

Війна примусила нас розвинути власну індустрію MilTech. В більшості зліплену з лайна і палок, але так само по більшості реально ефективну.

Однак окрім MilTech здебільшого все на паузі.
Коли розйобуються дата центри, енергетика, логістика - говорити про якийсь серйозний розвиток неможливо. Ми обнуляємось.
Тай MilTech виживає під ударами лише до того часу поки є толкові управлінці і гроші.
Якщо прибрати навіть одне з двох MilTech вмре. Чи будуть далі гроші від партнерів велике питання. Так само гостро стоїть питання толкових кадрів.

Путінська русня в сліпій жадобі "мєсті і мнімого вєлічія" відкидає нас далеко в минуле, поки світ по дням залітає в майбутнє.

Наприклад власний ШІ буде не менш важливим ніж власний Старлінк.
Інакше дяді з Пекіну чи Вашингтоні будуть вирішувати чи існувати нам як народу, чи поділити ці території і ресурси.

Кейс зі Старлінком і даними супутникової розвідки дуже наочний.
В один день на фронті перестають летіти дрони. В один день нам не кажуть, коли ворог запускає по нам балістичні ракети. Все, приїхали.

І рівно те саме з ШІ. Реальна незалежність країни - це свої сильні інструменти ШІ.
Той, хто це побудує по суті спасе свій народ.
Інакше ми зникнемо в процесі світових технологічних війн.
І поки русня тягне нас в минуле - війни майбутнього тільки починаються. Поки здебільшого невидимі. Поки.

21 жовтня, 2026