В УПЦ відреагували на заклик відзначити ювілей музею в Києво-Печерській лаврі
В Українській Православній Церкві відреагували на заклик директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максима Остапенка урочисто відзначити 100-річчя радянської постанови про перетворення обителі на музей. У Інформаційно-просвітницькому відділі УПЦ прокоментували заяву чиновника в інтерв'ю на Радіо Культура 24 вересня 2026 року.

В Інформвідділі звернули увагу, що глава заповідника жодного разу не згадав про долю сотень репресованих ченців Лаври, а анонсовані урочистості викликали подив серед віруючих і патріотично налаштованих громадян. Дата, яку пропонується відзначати на офіційному рівні, по суті є річницею однієї з найпохмуріших сторінок історії обителі – початку більшовицького розгрому монастиря та богоборчих репресій.

Історичною підставою для нинішнього «ювілею» слугує постанова ВУЦВК (Всеукраїнського центрального виконавчого комітету) від 29 вересня 1926 року, якою територію Києво-Печерської лаври було оголошено «Всеукраїнським музейним містечком». У церковній пам'яті події 1920-х років пов'язані передусім не з «музеєфікацією» як актом збереження культури, а з поступовим згортанням монастирського життя радянською владою.

Остаточне закриття монастиря відбулося вже на початку 1930 року: братію виселили, богослужбове життя припинили, а частина печерських ченців згодом зазнала арештів, ув'язнень, заслань і розстрілів. Паралельно радянська влада вилучала церковні цінності: ще до створення музейного містечка, у 1919–1922 роках, з Лаври було вилучено монастирські дорогоцінні оклади та значну кількість церковного начиння.

Як повідомляв СПЖ, Остапенко заявив, що без радянського заповідника Києво-Печерської лаври б не було. В УПЦ підкреслюють, що поява музейної інституції безпосередньо пов'язана з діями радянської влади, яка послідовно позбавляла Києво-Печерську лавру її головного призначення – бути діючим православним монастирем.