Інтронізація Патріарха Шіо: не московський, не фанарський – грузинськийОбрання нового Католікоса-Патріарха всієї Грузії стало подією не лише внутрішнього церковного життя Грузії. У Тбілісі не просто обрали наступника Патріарха Ілії II, ці вибори багато в чому вирішували питання, чи збереже Грузинська Православна Церква свою обережну політику щодо як Фанару, так і до РПЦ.Зовні все виглядало спокійно. 11 травня 2026 року Собор Грузинської Церкви обрав митрополита Сенакського і Чхороцкуйського Шіо новим Католікосом-Патріархом. І вже 12 травня його інтронізували. Потім послідували привітання, богослужіння, прийоми делегацій і заяви про братську любов. Але за цією зовнішньою урочистістю приховується більш складна картина.Головне питання тижня було простим і водночас зовсім не простим: як поведе себе Константинопольський Патріархат після обрання людини, яку профанарські та українські націонал-ліберальні кола заздалегідь записали в «промосковські»? Відповідь не змусила себе чекати – і виявилася красномовнішою за будь-які заяви: на інтронізації 12 травня Константинополя не було.Зате вже через кілька днів Фанар діяв енергійно і дуже публічно: направив делегацію до Тбілісі, нагадав про своє «материнське» значення для Грузинської Церкви, забезпечив публічне слово архієпископа Фіатирського Нікіти і телефонну розмову Патріарха Варфоломія з новим Предстоятелем.Саме ця послідовність – спочатку відсутність у головний момент, потім поспішна спроба повернутися в кадр – найточніше відображає реальний стан відносин між Тбілісі і Фанаром.https://spzh.eu/ua/zashhita-very/93237-intronizatsija-patriarkha-shio-ne-moskovskij-ne-fanarskij-hruzinskij