Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 роківУ IV ст. Церква переживає радикальний перелом у своїй історії. Християнство стає державною релігією і починає виконувати державні, суспільні та інші не властиві їй функції. До Церкви формально приєднуються величезні маси людей, які зовсім не схильні були змінювати свій язичницький світогляд на християнський. Різко падає рівень катехізації і особистої аскези. Церква втягується в політику і геополітику.https://spzh.eu/ua/istorija-i-kulytrua/91619-praktika-prichastja-mirjan-jak-zminjuvalasja-za-2000-rokivВсе це сильно відбивається на формах народного благочестя. З'являється (у тому вигляді, який існує і в наші дні) культ святих і культ іконописних зображень. Змінюється і ставлення до Євхаристії. Відбувається дуже важливий зсув у релігійній свідомості: Євхаристія перестає бути «трапезою братства» і стає «священнодійством кліру». Сам клір віддаляється від мирян і до середньовіччя перетворюється на закриту касту, окремий клас суспільства. Духовенство продовжує причащатися за кожною Літургією, а миряни причащаються дедалі рідше. Уже в 506 р. помісний Собор в Агді рекомендував причащатися не рідше трьох разів на рік – на Різдво, Пасху і П'ятидесятницю.Змінюється погляд на Причастя. З джерела життя і духовних сил Причастя перетворюється на святе і страшне, до чого можна приступати тільки після тривалих аскетичних вправ, покаяння, посту, молитовних правил.Причастя – це вже не ліки від гріха, а нагорода за тимчасову (в період