«Ми безумні заради Христа»: чому світ ненавидить смиренних?Багатьох святих, особливо тих, кого канонізували останнім часом, спочатку гнали й обмовляли свої ж брати. Схоже, що з'явилася нова традиція. Так було з Йосифом Ісихастом, Порфирієм Кавсокалівітом, Софронієм Ессекським, Нектарієм Егінським та ін.Сьогодні, коли інтернет зайшов у кожен дім, ми бачимо, як багато «диванних експертів» розмірковують про те, про що жодноъ гадки не мають. Шарикови в перших рядах як серед світських, так і серед церковних активістів. У знанні догматики, політики, міжнародних відносин їм немає рівних. Вони крикливі і сварливі. Знають точно, хто із сучасних подвижників у прелесті, а хто ні. Чітко визначають, де «правильні» православні, а де не дуже. У соціальних мережах під вигаданими ніками вони не тільки вчать і викривають.Чому праведників, які були осміяні раніше і на яких зводять наклепи зараз, світ не зміг розчавити? Тому що смирення в принципі непереможне. Воно не бореться ні з людьми, ні з зовнішніми обставинами життя. З гордістю до самої смерті бореться тільки гордість. А Господь любить незлобивих і смиренних, роблячи їх мудрецями і жителями Царства Небесного. Він Сам завжди є смиренним і чекає від нас того ж.Яку б ти роль не грав зовні, як би не мудрував, що б не говорив, ти всередині завжди є тим, хто ти є по своїй суті. Від цієї суті залежить доля. Суть неможливо сховати ні за зовнішньою маскою, ні за порожніми словами. Іноді вона просвічує через обличчя й очі, іноді ховається так глибоко, що її не видно. Часто ми і самі не знаємо, ким ми є. А хтось і не хоче знати. Так простіше жити – вважаючи себе за замовчуванням завжди правим.Зовні спокій знайти неможливо – його можна набути лише всередині, у власному дусі, що є завжди мирним і спокійним. Тривога також живе не ззовні, а всередині нас. Розум генерує не лише тривогу, але й створює всі ті стосунки, які ми визначаємо для себе як земний світ. Здобути свободу від світу й розуму можливо лише тоді, коли віддати їх Богові, обмінявши тривогу на свободу в істині.Розум обманює нас ще зі шкільної лави, стверджуючи, ніби світ і ми є матерією. А Бог, якщо Він і є, то живе поза цим матеріальним світом. Так досі вважають і деякі віруючі. Молячись далекому Богові, вони живуть у надії, що сила їхньої думки, проникаючи крізь хмари та інші небесні сфери, доходить до Творця світу, Який вловлює їхні зітхання й прохання.Але Бог до нас ближче, ніж ми можемо уявити. Все суще має витоки в дусі. Сама наша матерія – лише форма існування енергії, яка в своїй основі знову ж таки духовна. Тому і матерія, і наше тіло також духовні – якими б не були переконання розуму в протилежному.https://spzh.eu/ua/chelovek-i-cerkovy/87712-mi-bezumni-khrista-zaradi-chomu-svit-nenavidit-smirennikh