Марті Супрім (2025): спорт шкодить вашому здоровʼю реж. Джош СефдіЯк зняти фільм про настільний теніс так, аби під час перегляду ваш рот відкривався акурат під мʼячик?Певно, ніяк. Бо це кіно точно не стримає жодна сітка на столі, бо воно виходить далеко за межі спортивної драми.Перша подачаПочаток не віщував біди. Всі змагальні сцени зняті досконало і напружено. Рухи рук-мотузок Тімоті Шаламе доводять роки підготовки до цієї ролі. Сефді немає рівних у створенні нерву, і хоч це поки найбільш глядацьке кіно режисера, його авторська тривожна симфонія вряди-годи таки прориває це мейнстримне полотно.Він не знімає трилери, але історія постійно приймає несподіваний поворот.Він не знімає жахи, але в саспенс можна встромити ракетку, і вона буде стояти.Форхенд – драмаБекхенд – комедіяПоказово, що режисер зняв свій найкращий на сьогодні фільм в один рік з епіком Пола Томаса Андерсона, який його сформував. І кілька сцен у фільмі – це ПТА і absolute cinema в чистому вигляді. Дабл показово, що в ньому свою найкращу на сьогодні роль зіграв і Шаламе, який після цієї роботи офіційно стає новим Леонардо Ді Капріо. І, схоже, переможе його роль в тій самій Одній битві за іншою.Сюжет пропускає класичний елемент сходження героя від ноунейма до чемпіона. Бо навіть найкращий гравець в настільний теніс у 50-х – все одно ноунейм. Якому треба шукати зайвий долар за кожним рогом. І цей пошук більше нагадує не пінг-понг, а пінбол. Бо кожен новий відскок сюжета від попереднього твіста, – передбачити неможливо. Лише закони гравітації і фільмів братів Коенів нагадують, що політ за легкими грошима завжди означає важке падіння вниз.Актору чудово вдався цей перехід: від амбітного самовпевненого юнця до потасканного досвідом чоловіка, з якого досвід вибиває все лайно. Це coming-of-age для дорослих: коли настає пора вчитись відповідати за свої вчинки. Найкращий подібний приклад – 25-а година, де цю трансформацію пройшов Едвард Нортон. Гейм-пойнтПісля перегляду хочеться бути ввічливим і добре себе вести.Друга партіяФорхенд – знято в 2020-хБекхенд – знято, як в 1990-хЗа соковиту кінематографічну анти-нетфліксівську картинку треба подякувати її Величності плівці і оператору Даріусу Хонджі. Просто зацініть різномаїття доробку цього слона. Та хоч фільм і виглядає, як в "золоту" добу кіно, воно не пливе собі рівнесенько, як тоді. Воно летить так, що глядач лише встигає водити жалом вліво-вправо, як за мʼячем. Очевидно, що Сефді і писав, і різав фільм: монтаж і сценарій довершено летять рука в руці.Форхенд – фільм про 1950-тіБекхенд – з музикою 1980-хЕпоха треків і музики Деніела Лопатіна (не русня) ніби є містком між подіями фільму та сьогоденням. Цікаво, що Трент Резнор та Аттікус Росс в своїх тенісних Суперниках теж зробили саундтрек суто електричним. Але там техно додавало драйву, а тут більш ламповий синт урівноважує динаміку подій. Якщо у цих фільмах поміняти музику місцями, то під Суперників можна буде заснути, а під Марті треба буде пити валідол.Більше-меншеФорхенд – спортБекхенд – стосункиКамбек Гвінет Пелтроу відчувається недокамбеченим. Доля акторки і персонажки доволі перегукується, тож можу закластись, що роль писалась під неї. Та все ж, її трошки не вистачило. Здавалося б, за такий хронометраж можна встигнути роздивитись усіх, але це тільки здавалося б. Бо персонажів у фільмі більше, ніж очок у партії. Всі вони мають свій вплив на історію, але і одну особливість. Можуть зʼявлятись і зникати, коли їм заманеться, ніби світло при екстрених відключеннях. Матч-пойнт Після двох з половиною годин все одно було відчуття, ніби тобі свідомо дали трішки менше, щоб хотілося ще. Я спіймав себе на думці, що чекаю на сиквел, хоча історія повністю фіналізована.Джошу Сефді вдається органічно скроїти печворк з різних жанрів, прийомів та технік, талановито і безшовно. Марті Супрім – це рідкий в наш час випадок миттєвої класики, яка без сумніву пройде перевірку часом.12 очок з 10#шопокіно