Ці зіркові мармизи розбавляє колоритна барменка Анастасія Король, троюрідна сестра колишньої Ольга Сафронова та дружина героя Оксана Черкашина. Ще варто згадати міні-стендап Роланда Мішко. Який грає Роланда Мішко. І розказує про свій справжній фестиваль короткого метру. Цей мета-хід додає реалізму подіям, які відчуваються тут і зараз. В Києві, під час повномасштабної війни. Нагадування про неї час від часу виринають: від проговорюваних ротом месседжів до картонки FREE AZOV на фоні, яку позичили в справжніх учасників акцій. Актуальність – одна з сміливих рис серіалу, яка колись стане зліпком цих років. Та з-під пера Кулибишева тут вийшли не лише теми сьогодення. Таке враження, що він вивалив все, що турбувало його протягом життя. В цьому я бачу єдину проблему цього серіалу. Складність упихнути таку численну кількість розумних думок в сіткомівський темпо-ритм з обмеженим хроном, і виправдати маніфестацію цих високих ідей цими приземленими людьми у барі. Хоч і всі 10 серій можна бінджанути за раз, та обсяг інформації неодноразово потребує паузи для інтелектуального переварювання. Переконаний, що через це його варто і передивлятися, бо одні інсайти ви могли пропустити, а на інші можете навіть поглянути по-новому.На жаль або на щастя, в Україні показати це все може лише стрімінг. Який сам робить лише перші кроки. А для нашого телебачення чесні висловлювання про війну, матюки чи навіть алкоголь в кадрі в 2025 році – це як шоу з Миколою Вереснем, тобто табу.Фінал подарував мені сентиментальний вайб Сонечка, короткого метра режисера. Кінцівка логічна, та якщо мова зайде про другий сезон, то серіал може знайти очевидне продовження. Хоча, як на мене, очевидні варіанти для Сергія Кулибишева – це, очевидно, не варіант.Зате очевидна моя оцінка: ХХХХХХХХХХ (10 ексів з 10).#шопокіно