Згадала один фільм (назви не пам'ятаю): проводили якусь реконструкцію огорожі монастирського кладовища, на якому ховали не лише монахинь, а й місцевий народ, й зачепили труну однієї монахині, що померла достатньо молодою, а її тіло раптом виявилось нетлінним. Звісно ж, абатесса сполошилась: в них може з'явитись власна свята! І полетіла доповідь у Ватикан. Звідти прислали священника, котрий займався подібними розслідуваннями, щоб підтвердити, чи спростувати. Він довго все вивчав і зрозумів, що за життя монахиня нічим особливим не вирізнялась, щоб так освятитись, і тоді почав вивчати хімічний склад ґрунту.Кладовище розташувалось посеред абрикосово-мигдалевого саду, й він, зрештою, дійшов висновку, що ціанід, котрий виділявся з кісточок, законсервував тіло. Тому, наказав відкрити ще пару поховань, і там також виявились нетлінні тіла. Він привітав абатессу з цілим кладовищем святих і на цьому завершилось.Лиш тепер мені стукнуло в голову поцікавитись реалістичністю такого дива хімії. Дякувати Джеміні! По-перше, кількість ціаніду, що потрапляє в землю від опалих плодів чи кісточок, є мізерною. Щоб просочити ґрунт на стандартну глибину поховання (близько 2 метрів) у концентрації, достатній хоча б для якогось впливу на тіло, знадобилися б сотні тонн чистого хімікату, а не просто фруктовий сад на поверхні. По-друге, ціаніди не здатні накопичуватися в землі роками. Це дуже леткі сполуки, які легко розчиняються у воді, вимиваються дощами та швидко вивітрюються. Крім того, у ґрунті живе безліч мікроорганізмів, які сприймають ціанід не як отруту, а як джерело азоту та вуглецю, успішно його розщеплюючи. Природа сама себе очищує від таких токсинів.І, вишенька на торті: більшість бактерій, що викликають гниття (які вже живуть у нашому кишківнику), є анаеробними - їм не потрібен кисень для життєдіяльності. Оскільки ціанід б'є саме по кисневому обміну, для цих бактерій він абсолютно безпечний. Вони б спокійно продовжили свою справу.Щоб тіло "законсервувалося" і не піддавалося тлінню, потрібні речовини, що буквально "зшивають" білки та знищують усі бактерії (як формальдегід), або ж специфічні природні умови.Ось так грішить кінематограф. І на цій ноті я вирішила взагалі поцікавитись дією ціаніду, котрий, як показують фільми про шпигунів, діє миттєво. Ні! Не миттєво! Тим більше, якщо в ампулі, яку розвідник розкусює, щоб не дістатись ворогові, знаходиться порошок. Цей порошок має ще встигнути потрапити в шлунок, прореагувати з соляною кислотою, утворити смертельну синильну кислоту і вже вона полетить кров'ю блокувати фермент, котрий відповідає за засвоєння кисню.Навіть рідка синильна кислота в ампулі ще помучає якийсь час нещасного. Секунд 15 будуть і біль, оскільки мозок залишається без кисню, і страх, і паніка тіла. Тобто, безболісно не вийде. Не знаю, навіщо це вам, але мені було цікаво😎