📚Передплата в моєї колеги - чудової авторки Кристини Асецької! Купуйте книгу за найменшою ціною! 🎁— Що ти бачила? — голос Даміана прозвучав надто грізно.— “Те, що тобі не варто знати, заради твоєї безпеки. Так само, як і мені не потрібно знати що ти ховаєш у вежі, чи що означають твої шрами на руці, які інколи світяться”.Даміан наблизився впритул. Його долоні опустилися на її талію і через ковдру вона відчула тепло.— Ти сердишся на мене, бо я не можу тобі розповісти? Зрозумій, я довіряю тобі, проте знаю на що здатний інкуб. Він виманить з тебе усі секрети, а ти й не зрозумієш в яку мить озвучила правду. Не закривайся від мене, — у його шепоті відчувалося стільки владності, що її ментальна стіна зі снігу почала танути. — Квітка показує події, які відбулися. Якби я знав, що саме, то міг би пояснити.— “Тобі є що приховувати від мене?” — Міріса підозріло зіщулила очі. Вона й так знала відповідь, проте стало цікаво, що він відповість.— Від тебе немає, але від інкуба є. Коли я знищу його, то відповім на всі твої питання.— “Еліза була дуже тобі дорога?” — Міріса вдивлялася у його брехливі очі, наче намагалася спіймати на обмані.— Так, я любив її, — це зізнання отруйною стрілою поцілило у серце Міріси. З кожним його словом підтверджувалось видіння з минулого. Він опустив руки та зробив крок вбік, звільняючи Мірісу від своїх обіймів. При згадці про Елізу, його очі світилися ніжністю. Дівчина дивилася на його ідеальні губи, і відчувала, як усередині все вигорає від болю. Він винувато опустив голову:— Ми росли разом і нестерпно було спостерігати, як Еліза втрачає пелюстку за пелюсткою і зрештою інкуб випиває з неї життя.— “Ти досі її кохаєш?”Далі тут:https://booknet.ua/reader/shlyub-do-ostannogo-slova-abo-proklyattya-movchazno-kvtki-b451364?c=4981515&p=1#букнет #буктокер #книги #books #фентезі #читай #ромфентезі #любовнефентезі