На Foreign Affairs вийшла стаття Майкла Кофмана, де він аналізує стан російсько-української війни на порозі її п’ятого року. Ключові тези▪️ Хоча Росія зберігає тактичні переваги, її наступи не дають вирішальних проривів. Втрати в особовому складі вже перевищують можливості поповнення, економіка стагнує, а витрати на війну вже сягають 8% ВВП. Натомість Україна завершила 2025 рік у кращому становищі [краще ніж 2024 рік], ніж очікувалося, і продовжує адаптуватися.▪️ Центральним елементом залишається «зона ураження» [kill zone], де перевага в дронах безпосередньо впливає на контроль над полем бою. Росія змогла частково нівелювати українську перевагу, змістивши “зону” ближче до українських ліній. Натомість 2026-й стане продовженням боротьбою за цю перевагу. Таке собі перетягування канату — зміщення "кіл-зони" ближче до умовної лінії противника.▪️ Росія стикається з дефіцитом якісного особового складу, зростанням дезертирства та неможливістю розширювати армію. Україна має проблеми з ротацією та управлінням, що призводить до непотрібних втрат. Обидві сторони страждають від виснаження, але Росія не може досягти своїх цілей суто військовими засобами.Кофман прогнозує подальше розширення регіонального виміру війни (удари по судноплавству, порушення повітряного простору НАТО). Для України ключовим є повернення переваги в далекобійних ударах і стабілізація фронту. Путін програв обидві свої ставки 2025 року — ні обвалу української оборони, ні відмови США від підтримки не сталося. Війна залишається змаганням волі та ресурсів.Тому попри втому України [але не відчай], пише Кофман, фундаментальна невідповідність між російськими військовими можливостями та політичними цілями робить час все більш несприятливим для Кремля.Повний переклад на Друкарні. Краще прочитати повну версію. Це ж Кофман :)