Визнаю – вчора я помилився. Виявляється, що іранський нафтовий імпорт не паралізований. І Тегеран щоденно заробляє біля $ 140 млн. на продажі нафти. Попри війну, США не чіпає іранські танкери, через страх спровокувати зростання цін на нафту та відповідну світову паливну кризу. В принципі, це все, що вам потрібно знати про цю «війну». До того ж, Іран пригрозив, що в випадку спроби окупації острова Харк, він знищить власну інфраструктуру з перекачки нафти, яка розташована на острові. Наслідком стане вся та же масштабна паливна криза, яку так панічно бояться в США. Ну й на фоні провалу в Ірані, Трамп відтермінував на місяць свій запланований візит в Китай. Тепер він має відбутися у травні. В принципі зрозуміло – в КНР йому зараз їхати нема з чим. Особливо на фоні іранських заяв, що Пекін підтримує Тегеран. В цьому контексті пригадую, як десь в листопаді минулого року декілька українських аналітиків покладали великі надії на квітень 2026 року. Мовляв, у квітні Трамп поїде в Китай, і там між ним Сі буде якась домовленість, яка поставить Путіна у важке становище. Прямий наслідок – РФ закінчує війну, Україна перемагає і всі щасливі. Проте як я вчора писав – зовнішні фактори мінливі. Тому робити довгострокове планування у нинішніх умовах немає сенсу. Звісно, якщо ви не створюєте ці умови самостійно.