Звертає на себе увагу, що під час обмінів полоненими час від часу в Україну повертаються зрадники. Тобто ті, хто добровільно здалися в полон, або співпрацювали з росіянами і навіть катували українських полонених. Наприклад, на нещодавньому обміні 1000 на 1000 в Україну повернувся персонаж, який перебіг на бік ворога ще до повномасштабної війни.Тут цікаво два моменти. Оскільки списки на обмін узгоджуються заздалегідь, то очевидно, що в Україну повертають таких персонажів для того, щоб їх судити і покарати (хоча жодного подібного прецеденту я поки не бачу). Проте і росіяни свідомо віддають Україні своїх відвертих посіпак, знаючи, що їх тут будуть переслідувати. Сумновідомий принцип «русские своих не бросают», у них не працює. Відповідно, кожний український зрадник в полоні не застрахований від того, що його повернуть в Україну для слідства та суду.Інше питання, чому серед обміняних захисників України немає жодного бійця «Азову» з гарнізону Маріуполя, які вже понад 3 роки в полоні? Тут я повністю погоджуюся з другом Доцентом.