Трамп поставив на паузу надання військової допомоги Україні, виділеної ще Байденом. Мова йде про озброєння на суму 1,25 млрд. доларів, які мали поступово надходити в Україну протягом шести місяців 2025 року. Десь третину від цього обсягу ми вже отримали, інше наразі заморожено. Ракети ППО, боєприпаси для артилерії, «Хаймарсмів» і далекобійні ракети.Припинення військової допомоги США прямо зараз ніяк не відіб’ється на становищі на фронті. Певні запаси зброї у нас є, проте наскільки їх вистачить – три місяці, півроку, рік чи навіть півтори, насправді не знає ніхто. Це залежить від багатьох факторів, і перш за все – від інтенсивності бойових дій. ЗСУ перебувають в обороні проти кількісно переважаючого супротивника, тому щодня витрачають значну кількість боєприпасів на упередження та відбиття атак ворога. Чим більше ворожих штурмів, тим більше витрати боєприпасів і тим швидше вичерпуються запаси. Є і інші фактори – удари противника по складах, неналежне зберігання, яке призводить до псування, логістичні проблеми тощо.В ідеалі було б добре протриматися до початку масованих європейських поставок. Проблема тільки в тому, що невідомо коли вони будуть. Вчора Угорщина заблокувала проект документу ЄС про гарантії безпеки для України та нової військової допомоги на 20 млрд. євро. Шляхи обійти перепони європейці обов’язково знайдуть, але на це потрібний час. Як і на подальше виготовлення озброєнь і боєприпасів для нас, яких наразі у Європи нема. Наприклад, оптимістична новина, що Британія виділяє Україні 2 млрд. доларів на закупівлю 5000 ракет ППО, грає зовсім іншими фарбами, коли дізнаємося, що ці ракети наразі фізично не існують – їх ще тільки мають зробити на заводі в Белфасті.Загалом нинішня ситуація, плюс низка інших факторів (які не буду тут зачіпати), не дає можливостей для ЗСУ переходити до масштабних наступальних дій, щоб реалізувати головну мету війни – звільнення окупованих територій. Наші війська продовжать перебувати в обороні, при цьому знищуючи в рази більше солдатів ворога, ніж втрачаючи самі. Проблема тільки в тому, що нашу переговорну позицію постійна оборона ніяк не посилює. Як і не наближає Україну до успішного завершення війни.