«Україна» - це абстрактне й ідеалістичне поняття. Так само як «людство», «братство», «нація» тощо. Ніхто ніколи не бачив «Україну», яка б гуляла по вулиці. Ніхто ніколи не сидів з «Україною» за столиком в кавʼярні, заводячи душевні розмови. Тому що «Україна» - це абстрактне й ідеалістичне поняття.Ідеальні категорії дуже легко любити. Любов до ідеальних категорій розбивається об конкретні речі. Любов до «України» розбивається об любов до конкретного українця.Це одне з великих відкриттів Нового Завіту. Ісус конкретизує любов до конкретного ближнього. Саме це має значення для Бога. «Все, що ви зробили одному з найменших, ви Мені зробили». І «коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить». А також: «Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?» Він відповів: «Той, хто вчинив над ним милосердя». Тоді Ісус сказав до нього: «Іди і ти роби так само». Це не може не дивувати, коли люди, які так сильно люблять «Україну», що з пів оберту дозволяють собі на зневагу, грубість і явну ненависть до конкретних українців. В цьому є щось дуже оманливе й облесне. Бо як можна любити «Україну» яку не бачиш, не люблячи конкретного українця, якого бачиш.➕Себастьян Тегза