Ситуація з вєлічієм виглядає наступним чином:На росії святкують перемогу у війні, яку без спільних зусиль не виграли б. На росії проводять парад - з дозволу України. На росії відключають інтернет та закривають аеропорти. Горять НПЗ та заводи. Палають дупи, рветься вата.Думаю, сьогодні можна вважати переломним днем, коли на росії втратили ініціативу. Остаточно, але не впевнений, що безповоротно. Навіть на далеких краях географії, сидячи в лаптях і ніколи не мавши телефону - всі вже знають, що Україна робить. Таке - розлітається без інтернету. Бо це принизливий страх краху імперії, для вєлічія якої потрібно було терпіти всі тяготи і лішенія. А від сьогодні - для чого щось терпіти, якщо держава нічого і так не давала, окрім ефімерного вєлічія, а сьогодні і його забрали укро-біндеровці?Для підтримки вєлічія потрібна була дата, яка мала б бути символічнішою за День Незалежності, якого немає на росії. Коли тисячі військ йдуть стройними коробками, а новітня техніка не паскудить асфальт красної площі через резинові накладки для гусениць. І головне - на трибуні мало бути багато дідів та різного роду світових лідерів. До 22 року так і було, але тепер і дідів менше, та й лідерам не всрався той головний дід...Значить треба переносити тяготи вєлічія вже не плечі не пойми для чого загинувших алкоголіків із Тюмені та Анадира. Але ж і перемоги нема! Тому поки паради за минулі війни, а нести палку можна вже й за СВО, коли твій родич там подох. І всеодно все вперлось в нас, в українців.Вєлічіє загинається, за три дні вийшло тільки вивезти унітази, дідів все менше, пам'ять тих війн відмирає, а сьогодні ми дозволили їм парад провести. Парад вдов і матєрєй. Ось така трешова у них ситуація з вєлічієм...