ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/127680295 від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 нагадала, що власний інтерес заінтересованої особи може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Зокрема, у разі наявності інтересу держави у перебуванні предмета спірного договору у власності конкретної особи Мін`юст в межах своїх повноважень може звертатись з відповідним позовом на захист такого інтересу держави. Мін`юст є державним органом, наділеним повноваженнями на звернення до суду із цим позовом (визнати недійсним спірний договір дарування нежитлового приміщення та скасувати державну реєстрацію прав БФ на спірне нерухоме майно) в інтересах держави як орган, на який покладено повноваження щодо вжиття заходів з розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку майна політичної партії, переданого у власність держави. Законодавство встановлює обмеження та заборони щодо розпорядження майном політичних партій. Майно, що належить політичній партії, повинно використовуватися з метою реалізації статутних завдань політичної партії, таке майно може передаватися на благодійні цілі лише у разі припинення діяльності політичної партії шляхом реорганізації чи саморозпуску. Укладаючи спірний договір, КПУ знала про звернення Мін`юсту з позовом про заборону діяльності КПУ та усвідомлювала наслідки можливого задоволення адміністративного позову (втрата контролю над майном та іншими активами партії). Внаслідок вчинення правочину відбулося відчуження майна, призначеного для здійснення статутної діяльності політичної партії, всупереч закону, з умислом на укладення правочину з протиправною метою. Сторони спірного договору дарування усвідомлювали протиправність вчинення такого правочину і суперечність його мети публічному порядку, а тому такий договір є нікчемним на підставі приписів частин 1, 2 ст. 228 ЦК України. Застосування наслідків недійсності правочину (реституція) як юридичний наслідок констатації нікчемності договору є належним та ефективним способом захисту порушеного права держави, в тому числі скасування державної реєстрації прав БФ на спірне нерухоме майно. Оскільки держава не є стороною спірного договору, то початок перебігу позовної давності для неї визначається за правилами ч. 1 ст. 261 ЦК України. Оскільки держава в особі Мін`юсту звернулася з цим позовом до суду через рік після того, як у позивача виникли підстави та об`єктивна можливість виявлення майна,коштів та інших активів забороненої політичної партії, а відповідач не довів, що держава могла дізнатися про порушення своїх прав раніше, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що строк звернення до суду із цим позовом не пропущений. Втручання держави у право на майно було визнано правомірним