У правилах п. 7 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII виражена воля законодавця припинити діяльність та ліквідувати ВС України. Але за цими приписами неможливо чітко визначити (вони залишилися, принаймні, дискусійними), якщо припиняється та / або ліквідовується найвищий суд у системі судоустрою України, який за згаданим рішенням органу конституційного контролю не може бути ліквідований, то чи одночасно, заразом припиняється у формі одного з видів реорганізації або ліквідації юридична особа публічного права. Або, якщо судоустрійний закон не регулює підстави, часу та порядку припинення чи ліквідації найвищого суду в Україні як юридичної особи публічного права, чи тоді, коли за приписами первинної редакції нині чинного судоустрійного закону про припинення діяльності та ліквідацію ВС України як найвищого суду в системі судоустрою України таке регулювання не було запроваджено, а за підсумками Рішення КСУ № 2-р/2020 питання припинення такої юридичної особи публічного права, як Верховний Суд [України] не [завжди] може бути предметом конституційного контролю, то чи може суд загальної юрисдикції його запровадити, чи може ігнорувати юридичне (на підставі закону) існування ВС України у встановленій законом організаційно-правовій формі юридичної особи публічного права, чи може нехтувати пов`язані з цією статусною формою знов-таки встановлені законом види припинення юридичної особи публічного права. Щодо цього ВПВС в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/127423332 від 08.05.2025 у справі № 826/15959/18 зазначила, що принаймні на стадії вирішення питання про закриття касаційного провадження не повинна дочасно, у будь-якому вигляді (прямо / непрямо, відкрито / завуальовано) надавати перевагу («змішувати») статусу ВС України, чи як конституційному органу державної судової влади, чи як юридичній особі публічного права, бо розмежування цих статусів властиво потребує законодавчого врегулювання. Проте до такого законодавчого регламентування Велика Палата не бачить законних перепон для того, щоб заявлені для судового розв`язання (розсуду) вимоги судді, як і інші ймовірні (потенційні) спори, що виникатимуть з трудових та інших відносин за участю працівників, роботодавцем для яких була юридична особа з назвою (найменуванням) «Верховний Суд України», вирішити з дотриманням меж їхнього законодавчого регулювання та за участі тих учасників справи, які залучені до розгляду цього спору, зокрема, й на стороні ВС України.