У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків. У своїй практиці ЄСПЛ сформував підхід, відповідно до якого встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинне застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи. ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/126153469 від 06.03.2025 у справі № 990/328/24 врахувала факт звернення до адміністративного суду з первинним позовом з дотриманням установленого законом строку звернення, поведінку позивача після отримання ухвали суду про повернення цього позову, нетривалий проміжок часу, упродовж якого була подана повторна позовна заява, обставини, зазначені у заяві про усунення вказаних судом недоліків, в межах спірних правовідносин, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду. При цьому було зауважено, що встановлений ст. 122 КАС України строк для оскарження навіть з урахуванням обставин, пов`язаних із поверненням позивачеві первісного позову та зверненням після цього з повторною позовною заявою, був пропущений лише на два дні.