Деякі лекції по семантиці можливих світів починаються зі згадки Ляйбніца, адже саме він використав словосполучення «найкращий з усіх можливих світів». Його вважають людиною, яка випередила свій час, адже ідеї Ляйбніца стали популярними лише за кілька століть після його смерті. Вислів «найкращий з усіх можливих світів», як і більша частина тогочасної філософії, був написаний у контексті теологічної дискусії: теодицеї. Теодицея вирішувала проблему існування зла. Якщо зі злом, що творить людина, було більш-менш зрозуміло (адже людина має свободу волі та сама несе відповідальність за лиха, що вчинила), то з проблемою природного зла (катаклізми, хвороби тощо) виникали труднощі. І ось як раз щодо останньої й висловлювався Ляйбніц, займаючи оптимістичну позицію: ми не знаємо усіх задумів Бога, але у будь-якому випадку, на перший погляд, природні лиха ведуть до Блага, яке задумав Творець. До речі, у моїх улюблених дебатах Докінза та Вільямса, відповідь Вільямса на питання про природне зло (на мою думку) виявилась однією з найслабших у цих дебатах (виходячи з персоналізованої позиції дебатера). На диво, відповідь Докінза була набагато релевантнішою і узгодженішою зі світоглядом Докінза. Найбільшого публічного удару «позитивна позиція» зазнала після великого землетрусу, який відбувся у Лісабоні 1 листопада 1755 року. Саме місто було майже зруйновано, а на додачу землетрус спричинив велике цунамі. Ця подія забрала життя десятки тисяч людей. Після такої жахливої події казати про «найкращий можливий світ» було дуже складно. Також ця концепція була висміяна Вольтером у його творі «Кандід» (1759 року), що поглибило сумніви щодо неї. Як ви думаєте, ми живемо у найкращому з можливих світів? Нагадую, що скоро моя лекція