Привіт. У четвер планова операція кастрації суки. Разом із цим хочемо взяти мазок епідерми (си що там) з дванадцятипалої кишки. Собака відмовляється їсти корм (але пилисосить усе, окрім нього). Ніякі добавки не допомагають. Мені сказали, що на УЗД видно, як кепсько працює кишка (типк їжа туди сюди перетікає не там де треба чи щось таке) так от. Як психологічно пережити це все? Я вже реально не можу. Мені приходиться надягати на собаку намордник у дом бо вона зжирає усе що не так лежить. Я вже не вивожу. Блять я тупо кожен вечір ридаю. Вона нічого не їсть з того, що їй можна. Ці нескінченні вмовляння поїсти, кожен раз, коли я їм, вона волає як ненормальна. Корм для котів сука такий смачний же ж, так? Декілька разів я її дуже сильно вдарила, бо ця припизнута полізла у миску до кота (відкрила двері у закриту на ключ кухню, поки я була у душі) прям смачно її пизданула. Блятть до неї не доходить ЩЩО ТАК НЕМОЖНА. На прогулянках кидається на усіх котів, кудись летить хоча ми займаємося спортом разом. Сука блять поки я її не пиздану слухатися не буде. І так блять пригинається, коли робить якусь зуйню і знає, що я буду зараз зла. От нашо вона цк робить? Я не розумію. Я знаю що сама ідіотська, сама безвідповідальна людина на світі і краще б я померла. Але блять я в істериці я так люблю собаку собаку. Мене так бісить, що вона до всіх цих покидьків навколо мене ластиться. Чому вони, а не я? Я стільки для неї роблю, для її комфорту. Вона нічого не розуміє, кінологи кажуть одне і те саме за просто космічні гроші, яких у мене немає. Я витрачаю кошти, яких у мене немає. Я просто у тотальному відчаї2. Я просто хочу щоб вона їла01