Річниця: 85 років поцілунку диктаторів.17 вересня 1939 року — день, коли світ остаточно звалився у темряву другої світової війни. У цей день Сталін, мов негідний пацюк із-за рогу, вистрибнув із тіні й ударив у спину Польщі, яка вже стікала кров’ю під ударами гітлерівських військ. Це був не випадковий крок і не «визвольний похід Червоної армії», як досі нахабно брешуть у московських підручниках. Це був вивірений сценарій, написаний кривавими чорнилами пакту Молотова–Ріббентропа — того самого документа, де два диктатори поділили між собою Європу, наче два бандити ділять вкрадену здобич після розбою.На карті світу з’явилися нові червоні та коричневі лінії — кордони майбутнього пекла. Лінії, що прирікли мільйони людей на смерть у газових камерах, у ГУЛАГах, у голоді й на фронтах. Гітлер і Сталін — два дияволи в людській подобі — домовилися про «новий порядок», який обернувся всесвітнім хаосом. І саме цього дня, 85 років тому, відбулося символічне «весілля» двох тираній. Весілля, скріплене людською кров’ю.Уявіть цей історичний «поцілунок»: Гітлер і Сталін, дві морди, схожі на самовдоволений хижаків яки побудували свою владу прикриваючись ідеями соціалізму, тепер зійшлися в одній точці, щоб відкрити страшний ящик Пандори для цілого покоління. Вони ненавиділи один одного, але ще більше ненавиділи свободу й людину. І тому знайшли спільну мову: мовою геноциду, окупацій і знищення людського життя.Результат не забарився. Польща, роздерта на шматки, стала першою жертвою цього кривавого союзу. Але за нею прийшли десятки інших країн, сотні міст і мільйони життів. Кремль називав це «братерством народів», Берлін — «новим порядком», але насправді це була лише одна велика нелюдська фабрика смерті, запущена двома параноїками.Іронія в тому, що союзників чекала доля жаби та гадюки, які як би не цілувалися в кінці будуть жерти одна одну. Через два роки Гітлер напав на свого улюбленого партнера. Криваве «весілля» закінчилося розлученням із танками й бомбами та смертю. Але ціна цього розриву — десятки мільйонів загиблих. Війна, яку вони самі розв’язали, пожерла їхні народи.Чому ця дата важлива сьогодні? Бо ми знову бачимо, як диктатура шукає собі друзів по злочину. Путін — це не привид Сталіна, а його клон у новому костюмі без вусів, трубки та галіфе. Він теж тягнеться до нових «пактів», теж шукає союзів із такими ж упирями, теж бреше про «визволення». І як 85 років тому, світ знову намагається відвернутися, зробити вигляд, що «це не наша війна», поки дрони не опиняться у них на подвір’ї.Саме тому про 17 вересня 1939 року треба говорити не як про «сторінку історії», а як про дзеркало сучасності. Бо кожен раз, коли ми забуваємо уроки минулого, диктатори знову виходять на криваву арену. Вони знову цілуються у темряві, ділять світ, складають нові карти й шепочуть один одному обіцянки про нові завоювання.Цей день — нагадування: свобода не вічна, демократія не гарантована, мир не падає з неба. За все це треба боротися, бо диктатори завжди готові підписати новий пакт, якщо ми їм це дозволимо.85 років тому поцілунок Гітлера й Сталіна став символом початку Другої світової війни. Сьогодні він — символ попередження. Бо коли історія повторюється, це не правда, що історія виглядає як фарс — вона знову тече червоною кров’ю.Підтримуйте. Підписуйтесь. Поширюйте. @petrenkoandryiІлюстрація https://t.me/PetrenkoAndryi/7623