В Китаї відбуваються безпрецедентні події. У буквальному сенсі. Ван І знову став міністром закордонних справ Китаю, такого ще не було ніколи. Більше того, Ван І відомий своєю обережністю та стратегічним мисленням. Обережністю в тому числі по відношенню до РФ і в той же час прагматичним ставленням до США. На відміну від попереднього міністра, який має ярлик антиамериканіста. А його фото із заступником міністра закордонних справ РФ в Пекіні з посмішкою до вух було, як на мене, запопадливим до Кремля. Детективна історія зі зникненням попереднього міністра майже на місяць, коли його ніхто не бачив, думаю більше пов'язана з політикою, ніж з романтичними відносинами, як про це пише багато ЗМІ. Але ще цікавішим є призначення нового голови Центробанку Китаю Пан Гуншена, який є зрозумілим світу і щокрема США і має їхню повагу. Очевидно, що партнерство Китаю з РФ не припиниться, остання банально потрібна Китаю в його "іграх" із Заходом. Але Пекін однозначно і символічно показав дистанцію між собою та РФ. Американські візити не пройшли дарма, а Кіссінджер, Кому вже 100 років, просто так нікуди точно не їздить. Путіну є над чим ламати голову і це добре. Але і нам є, над чим замислитися, адже наближення позицій США та Китаю щодо нас також реальне. Китай може рухатися у бік США або вони можуть рухатися назустріч один одному. Для нас це два дуже різні варіанти майбутнього.