Виснаження без видимих причинУ клінічній роботі виснаження часто з’являється не після пікового навантаження,а після тривалого періоду адаптації.Коли психіка роками функціонує в режимі:- підвищеної готовності- емоційного стримування- постійного «я впораюсь»виснаження стає не подією, а фазою.Це стан, у якому:- мотивація зникає раніше, ніж усвідомлення втоми- тіло реагує швидше за когніції- «нічого не відбувається», але ресурс уже в мінусіВажливо: тут не працюють поради про відпочинок як активність.Бо виснаження — не про дефіцит сну,а про хронічне перенапруження системи саморегуляції.У таких станах люди часто:- знецінюють свою втому («я ж не роблю нічого надскладного»)- шукають «правильну причину»- намагаються відновитись через контроль, а не через контактТерапевтична робота починається не з пошуку ресурсу,а з легітимізації виснаження.З дозволу: не тримати форму,не бути зібраним,не пояснювати, чому важко.Бо виснаження — це не поломка.Це сигнал системи:режим виживання триває довше, ніж вона може витримати.Міжнародна асоціація психосоматики та тілесної терапії