Чому люди обирають "неадекватних" спеціалістівДивишся іноді на “спеціаліста” — і очі на лоба. Пише дикість, говорить зверхньо, меж немає взагалі.⠀А до нього люди йдуть. Пруть. Коментують, дякують.⠀І ти думаєш: ну як це так, хіба себе не шкода?⠀А потім стає страшно — бо розумієш: це не про сліпоту. Це про біль.⠀Коли всередині — повний хаос. Коли все дитинство ти прожив у контролі, тиску, соромі й "ти недостатній" —Ти шукаєш того, хто буде схожий.⠀Не того, хто вилікує. А того, хто ззовні виглядає, як твій внутрішній світ.⠀Ти звик до крику — і тебе притягує жорсткість. Ти звик, що любов треба заслужити — і йдеш до того, хто спершу принижує, а потім кидає “молодець”. Ти сам собі не співчуваєш — і обираєш того, хто не буде жаліти. Бо твоя травма шукає відлуння.⠀Обирати неадекватного — це як ще раз прожити свою історію. В надії, що цього разу кінець буде інший.⠀Тільки не буде. Бо той “спеціаліст” не для зцілення. Він для повторення.⠀І вихід — не в тому, щоб його викрити. А в тому, щоб чесно запитати себе: "Чому мене тягне туди, де боляче?"⠀Справжній спеціаліст — не той, хто схожий на твоїх демонів. А той, хто не боїться їх побачити — й лишається поруч, коли ти вчишся бути іншим. Тетяна Павленко