Спочатку було слово

В наступних декількох дописах буде про історію хірургії, а потім про те, чим це може бути цікаво нашій професії

«Doctor» походить від латинського docere («навчати»). Спершу слово взагалі не мало стосунку до медицини: доктор – це вчена, освічена людина, носій університетського ступеня (напр. доктор наук чи PhD). «Doctor of Medicine» означало того, хто здобув учений ступінь з медицини в університеті.

«Surgeon» – це зовсім інша історія. Через старофранцузьке surgien воно сягає латинського chirurgia й грецького cheirourgia (χειρουργία), що буквально означає «робота руками»: cheir – рука, ergon – праця. Тобто хірург за самою назвою є тим, хто працює руками.

І в цьому контрасті («вчений» проти «того, хто працює руками») закладено всю подальшу історію.

У середньовічній Європі, і особливо в Англії, лікар (physician) і хірург були двома різними професіями з різним соціальним статусом. Physicians належали до університетської еліти: вчилися в Оксфорді, Кембриджі, Падуї, Болоньї, Монпельє, читали Галена, Гіппократа й Авіценну латиною, ставили діагнози та призначали лікування. Але руками самі не працювали. Це були джентльмени, представники вченого стану. Surgeons натомість вважалися ремісниками: навчалися не в університеті, а у наставників, і робили всю «брудну» роботу – вправляли переломи, ампутували кінцівки, лікували рани (зокрема бойові), розтинали нариви. Фізична, кривава праця. Через це і нижчий статус.

Цікавим поворотом є поява цирульників-хірургів. Оскільки хірургія передбачала «роботу гострими інструментами», вона довго була пов'язана з ремеслом цирульника: у нього була бритва, тож він робив і кровопускання, і видалення зубів, і дрібні операції. Звідси, до речі, класичний червоно-білий стовпчик біля перукарень: червоний – кров, білий – бинти. (В США там з’явилася ще синя смужка, щоб відповідати кольорам прапора, але початковим є саме червоно-білий)
В Англії 1540 року за Генріха VIII цирульників і хірургів об'єднали в одну Компанію цирульників-хірургів (зобращення – це картина Гольбейна, де король вручає їм хартію).
Але в 1745 році вони знову розійшлися.

Пізніше система підготовки змінилася і хірургом можна було стати тільки після загальномедичної підготовки. Але цікавий момент щодо історичної традиції полягає в тому, що у Британії (і в частині країн Співдружності) хірургів досі називають не «Dr», а «Mr». Здавалося б, парадокс, але протягом тривалого періоду історії хірурги в Британії не мали університетського медичного ступеня, вони кваліфікувалися через екзамен у Коледжі хірургів, а не як «доктори медицини». Тож коли лікар у Британії складає хірургічні іспити й отримує членство Королівського коледжу хірургів, він за традицією повертається від «Dr» назад до «Mr».

Таким чином вони віддають данину попереднім поколінням. І сьогодні це вже не вважається приниженням, а зовсім навпаки.