💊 🧠 Початок ери антидепресантів: випадкові відкриття та моноамінова гіпотеза

Історія антидепресантів почалася в середині 1950-х років із двох випадкових клінічних спостережень:💊 Іпроніазид, який застосовували для лікування туберкульозу, несподівано покращував настрій у пацієнтів та підвищував їх рухову активність.

💬 Пізніше з'ясувалося, що Іпроніазид (ІМАО) інгібує фермент моноаміноксидазу, що призводить до підвищення рівня моноамінів у мозку.
💊 Іміпрамін, першочергово синтезований як антипсихотик, виявився неефективним у лікуванні психотичних станів, але значно поліпшував настрій та повертав інтерес до життя у пацієнтів з депресією.

💬 Згодом вияви, що Іміпрамін (перший трициклічний антидепресант, ТЦА) блокує зворотне захоплення норадреналіну та серотоніну та підвищує їх рівень у синапсах.
🔬 Формування моноамінової гіпотези

Випадкові відкриття антидепресантів (ІМАО, ТЦА) дали змогу сформулювати — моноамінову гіпотезу, першу біологічну концепцію депресії.

📌 Суть гіпотези: депресія пов'язана з дефіцитом моноамінів - нейромедіаторів серотоніну та/або норадреналіну.▪ Додатковим підтвердженням гіпотези стали дані про препарати, які знижували запаси моноамінів і викликали у пацієнтів симптоми, схожі на депресивні.🔎 Переваги та недоліки гіпотези⚠ Недоліки: не пояснює затримку клінічного ефекту при використанні антидепресантів, незважаючи на швидкі біохімічні зміни у мозку, а отже частково пояснює механізм депресії.

✅ Преваги: стала основою для створення нових класів антидепресантів — СІЗЗС і СІЗЗСН (вибірково діють на рівень серотоніну та норадреналіну), що мають в рази менше побічних ефектів в порівнянні з ІМАО та ТЦА.#психіатрія #психофармакотерапія #антидепресанти