Рішення про території ухвалюватиме народ України: спільна заява лідерів Європи. Фактично, щоб вийти з глухого кута в перемовинах ЄС підтримав бажання Зеленського перекласти відповідальність з себе на інших. Цинічне технологічне рішення, яке дуже нагадує те, що було в Мюнхені в 1938 році. Схоже, що Європа вирішила ще раз наступити на старі граблі, але більш елегантно, ніж майже 100 років тому. У спільному комюніке наголошується, що міжнародні кордони не можуть змінюватися силовим шляхом, а будь-які територіальні питання мають вирішуватися справедливо та з урахуванням волі українського суспільства.Європейські лідери висловили повну підтримку президентові України Володимиру Зеленському та заявили про готовність підтримати його рішення.«Деякі питання необхідно буде вирішити на заключних етапах переговорів. За необхідності ми підтримаємо президента Зеленського в проведенні консультацій із народом», — йдеться у заяві. Все красиво звучить, але згадуючи заяви президента Фінляндії Стубба та глави МЗС Німеччини Йоханна Вадефуля, що досягнення угоди між Україною та РФ неминуче вимагатиме від Києва важких поступок та проведення референдуму, зрозуміло, на що вони сподіваються. А вони сподіваються, що Зеленський проведе референдум, бажано в електронній формі, і отримає результат, на підставі якого нардепи скажуть, що вони лише виконують волю народу і підуть на територіальні поступки. Класична двоходовка, яка дозволить Зеленському зберегти обличчя, але реалізувати те, на чому наполягають Москва та Вашингтон. А як дихали, як дихали...
Назар мав дивний характер, у якому чорний гумор і цинізм поєднувалися із глибинною потребою допомагати, захищати, боротися за справедливість. Не за ту справедливість, про яку розповідають політики чи “єдиний телемарафон”, а за ту, якої немає у квартирах темного міста. Коли він працював у відділі протидії та запобіганню сімейному насиллю, то боровся за тих, хто в повній темряві. За ту дитину, яка виростає калічкою у сім’ї алкоголіків. За дітей, чиї батьки наркомани. За тварин, чиї власники різали одне одного ножами. Він свідомо йшов туди, де був найбільший згусткок темряви, де горіли шини, де били дітей або студентів дорослі, сильні та несправедливі «нормальні» люди. Він, як і я, не розумів природи безпідставної жорстокості та байдужості людей, які знущалися над слабшими, викидали на вулицю домашніх тварин як меблі, не простягали руки потопаючим. Він мав силу і рішучість, щоби в дусі головного героя «Чуми» Камю продовжувати робити те, що було його фундаментальною силою: бути там, де болить найбільше. Бути із тими, чий голос не почутий.Вже рік, як тебе немає, Назаре…Згадайте Назара, приділіть кілька хвилин і прочитайте про те, ким він був.https://novynarnia.com/2025/10/25/svitlyj-lyczar-dobryj-dzhoker-malenkyj-pryncz-pamyati-nazara-ostrovskogo-yakyj-zagynuv-za-ukrayinu/?fbclid=IwY2xjawNqrH5leHRuA2FlbQIxMQABHmR7TLwgaRNHdWMgDAhXy_opsDIz6NhOsBwc3k08h_PUyr12kvESoGUjHJ4r_aem_etorJOADqyXmr8yoE-IqaA
Ніколи такого не було і знову сталося. Злі язики з Банкової кажуть, що в ОПі дуже незадоволені тим, що "забагато Залужного в інформаційному просторі через ту Угоду з Британією". Це була цитата. І це викликало настільки велике роздратування у когось на 4 поверху ОП, що Стефанчуку дана команда перенести на наступний тиждень чи на пізніше ратифікацію "Угоди про 100-річне партнерство між Україною та Британією", яку планували ратифікувати Угоду ВР у четвер 21 серпня. Якщо завтра не буде ратифікована ця Угода, як було раніше заплановано, то значить знову чиїсь ревнощі шкодять інтересам України. Ще раз, ратифікацію стратегічної Угоди між двома країнами, до формулювання якої причетний Валерій Залужний, хочуть перенести через дрібні амбіції якогось шоумена? От дуже цікаво що буде далі. До речі, буду чекати традиційної офіційної брехні, що перенесення ратифікації відбулося по іншим причинам, чи взагалі це в інтересах України. Ми ж вже таке бачили 29 січня 2024 року? Тоді прессек Зеленського заявив, що в е брехня і Залужного не звільняють. А вже за тиждень був оприлюднений Указ, який тоді підтвердив мою інформацію та те, що ОПа бреше. Як зараз вони будуть викручуватися?
З 2014 року з Богданом у мене були різні, так би мовити, «стосунки». Я, як адмін пабліку, чесно кажучи, певною мірою недолюблюю його ще з часів Красногорівки. Але я його поважаю. Поважаю і довіряю!Пане Президенте,Я щиро не знаю, що саме Вам доповідають, але інформую: на лінії Покровськ – Костянтинівка без перебільшення повна пізда. І ця пізда наростає вже давно, погіршуючись з кожним днем.Ті командування, які зараз призначають (чи вже призначили), щоб «виправити невиправне», найімовірніше звинуватять у тій пизді, яка вже відбувається. Лінії бойового зіткнення як сталої лінії — фактично не існує.Покровськ та Мирноград майже в оточенні. Костянтинівка — у напівоточенні. Противник просувається в напрямку Краматорська та Дружківки.Проблема збільшувалася ще з минулого року. Про це публічно попереджали, і саме так воно й сталося. Причина цієї проблеми — не новостворені корпуси, які прийняли у спадок провальну обстановку з підпорядкованими неукомплектованими підрозділами, і не ОТУ чи ОСУВ, які останні півтора року фактично не керували нічим, а лише передавали накази «відповідно до наказу з ГШ».Системна проблема почалася зі стира́ння резервів, масового роздріблення підрозділів по всій лінії фронту, звітів про «взяте село» як про перемогу на тлі провалів цілих напрямків, розподілу мобілізаційного ресурсу “кумам”, а також абсолютної відсутності стратегічного і навіть оперативного бачення театру бойових дій у частини військового керівництва.Я офіцер, і в мене є поняття гідності. Моя совість чиста. Доповідь закінчив.Всім офіцерам, які прийняли «правила гри»,- я хуй зна що вам сказати. Я вас не розумію.(с) Богдан Кротевич
The Wall Street Journal пише, що Путін готовий припинити бойові дії в Україні в обмін на значні територіальні поступки з боку Києва та міжнародне визнання російських претензій. Зокрема йдеться про те, що Україна повинна вивести свої війська з усієї східної частини Донецької області. У такому разі РФ повністю контролюватиме Донецьку та Луганську області, а також Крим, анексований у 2014 році, який Москва вимагає визнати своєю суверенною територією.У межах пропозиції Путін нібито сказав, що його уряд ухвалить закон, який зобов’яже Росію не нападати на Україну чи Європу, однак у ЄС до цього поставилися з глибоким скепсисом. Але наші місцеві дурні, які в 2019 році обрали того, хто обіцяв просто закінчити війну, просто припинити стріляти та зійтися посередині, не вивчили той урок і знову сподіваються, що якщо погодяться, то війна закінчиться. Не закінчиться. Буде лише пауза. А трохи пізніше новий етап війни. Бо Кремль не відмовиться від захоплення України. Але дурні невиліковні. Вони не розуміють, якщо ти обираєш ганьбу замість війни, то отримаєш і ганьбу та війну.
Багато хто щиро дивується з «раптового прозріння» депутатів Верховної Ради, які зненацька усвідомили, що голосували не за той закон і увійшли не в ті двері, коли вирішили позбавити антикорупційні органи незалежності. Багато хто з них кепкує — хоча, власне, з чого б сміятися? Адже впродовж усієї радянської історії ми спостерігали саме таку готовність коливатися разом із «лінією партії» — у чиновників, депутатів, та й у самого народу. Люди намагалися сприймати реальність так, як її подавали газети, радіо, телебачення.Мільйони не бачили сталінських репресій і загублених життів, але раптом «прозріли» — майже наступного дня після доповіді Хрущова на ХХ з’їзді партії. Червоний маршал Климент Ворошилов, переконаний сталінець майже все своє політичне життя, на тому ж ХХ з’їзді підтримав доповідь проти культу особи, а вже на ХХІІ — покаявся за власну участь у репресіях. А потім, на ХХІІІ, забув про своє каяття й знову став живою іконою комуністів. Як думаєте, він хоч на мить замислювався над цією траєкторією свого життя? Очевидно, що ні. Як реалістична людина, він ішов від однієї зірки Героя до іншої — як і його нинішні нащадки.Але більшовики здобували владу, право коливатися разом із лінією партії та нав’язувати свою точку зору переляканому, деградованому суспільству шаблями, рушницями й тачанками. І ріками крові. А нових «слуг народу» до влади привели самі українці — на чесних виборах. Йдеться навіть не про всім відомого Володимира Зеленського, а про нікому не відомих депутатів провладної партії, яких обирали лише тому, що ті фотографувалися з кумиром. Це тоді називали «оновленням парламентаризму» — хоча насправді це була звичайна брехня.Оновлення парламентаризму — це Польща, де до Сейму прийшли люди, що пройшли через випробування «Солідарності» та фотографувалися з Лехом Валенсою. Оновлення парламентаризму — це Україна 2014 року, коли виборці голосували за тих, хто пройшов Майдан. Так, ці люди були недосконалими й далекими від законодавчої роботи. Але вони задекларували свою політичну позицію й підтвердили її вчинками.Обрання ж анонімних депутатів — це прямий шлях до усвідомлення ними своєї повної залежності: або від президента, або від тих, хто гарантує їм майбутнє після випадкового потрапляння в політику. Ніяким парламентаризмом тут навіть не пахне.І стверджувати, що нинішня криза — наслідок війни, означає свідомо обманювати себе. Ця криза почалася у 2019 році — і може не закінчитися ніколи. Навіть якщо відбудуться нові вибори. Бо попередні вже продемонстрували: відповідальність виборців — на критично низькому рівні. Вважати, що війнa цю відповідальність змінила, — наївно. Війна лише заморожує політичні процеси. Вона не додає суспільству зрілості — хіба що стресу й нового запиту на «сильну руку», з якою можна сфотографуватися черговому ноунейму.Те, що українське суспільство не розуміє, що демократія — це відповідальність, а не декорація, підтверджується практикою. Готовність меншості виходити на протести не скасовує безвідповідальності більшості. Тож у своїх кар’єрних розрахунках «слуги народу» діють логічно — з огляду на суспільство, у якому живуть.А ми з вами — безнадійні маргінали, які тішаться силі протесту меншості. Так, протест рятує від стрибка у провалля, але зовсім не гарантує перемоги на виборах. Саме тому я щиро раджу кожному, хто всерйоз думає про українську демократію, розглянути ще один альтернативний сценарій на післявоєнний час: усвідомити, що ми живемо у країні, де демократія сприймається як процедура, а не як відповідальність. Як це завжди було на пострадянському просторі. І усвідомити власну роль у цій країні, здатність змінювати щось — і водночас ризики для себе особисто, якщо ви наважитесь нагадувати співвітчизникам, що таке справжній демократичний процес. (с) Віталій Портников
Чому держава змушує українців встановлювати собі Дію? По-перше, щоб люди спочатку змирилися та звикли до неї, прийняли її як факт, що вже відбувся і який немає сенсу заперечувати.Попри численні проблеми з їїбезпекою та порушенням права людини на захист персональних даних.По-друге, добровільно-примусове встановлення громадянами «Дії» також надає владі необмежені можливості контролю за «населенням». Через «Дію» можна знати які громадяни яким номеромтелефону користуються, марку та модель апарату, бачити йогопереміщення у режимі реального часу, в перспективі - таємно добавити в «Дію» модулі читання переписок, доступу до фотографій, історії браузеру, прихований доступ до відеокамери, тощо. Хоча не виключено, що деякі з цих функцій вже запущено зараз.І головне! Факт «прийняття»Дії надасть можливість для проведення подальших «виборів у смартфоні», в яких не буде вільного волевиявлення, а буде лише його видимість. Чорт Зеленський хоче протягнути вибори в телефоні і таким чином залишитись при владі.
Bild з посиланням на свої джерела, публікує новину про те, що москалі готуються до нової масштабної атаки на Україну в другій половині літа. На це одразу ж реагує глава Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко, публікуючи такий коментар:«кремль планує новий наступ» - більш безглуздих матеріалів, ніж в BILD, завжди важко знайти. Повне нерозуміння там ні фронту, ні подій. Начитаються телеграмів, часто російських, і пишуть статті, які в нас цитують.»
Ця реакція дивним чином перегукується зі словами Давида Арахамії, які прозвучали 14 лютого 2022 року — за десять днів до повномасштабного вторгнення:"Гірше, ніж Скабєєва":Арахамія звинуватив світові ЗМІ у розповсюдженні"відвертих фейків"Арахамія вважає, що хвиля істерики через загрозу ймовірного вторгненняРосії зникне через два-три тижні.
А ще були заяви Зеленського, який тоді готував країну до шашликів, а не до війни. Згадаємо також, що саме Bild у січні 2022 року одним із перших опублікував карту з напрямками можливого наступу РФ — і вона виявилася напрочуд точною.Отже, маємо запитання: кому вірити більше — Bild чи представникам української влади на чолі з Зеленським, які вже неодноразово знецінили загрозу?Питання, звісно, риторичне.
28 липня має стати Днем вшанування памʼяті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.Україна зробила багато, щоб вшанувати пам’ять загиблих героїв. Але є одна категорія, яка досі залишається поза увагою – це наші військовополонені. Ті, хто загинув у полоні. Ті, кого закатували у російських тюрмах. Ми маємо зафіксувати в національній пам’яті шану до цих людей. Маємо встановити символічний фундамент, знакову дату – 28 липня. В цей день ми маємо нагадувати світу про жорстокість, нелюдську поведінку нашого ворога – росії. Ворога, який нехтує правилами ведення війни та міжнародним правом.Саме цього дня, три роки тому, росія вчинила один із найцинічніших воєнних злочинів – масову страту українських військовополонених в Оленівці. Щонайменше 53 захисники України були вбиті в колонії №120 після того, як виконали наказ і склали зброю, сподіваючись на дотримання міжнародного права під наглядом міжнародних організацій. Більшість із них – оборонці Маріуполя, зокрема бійці «Азову», які пройшли пекло «Азовсталі».За останніми даними ООН, понад 90% українських військовополонених піддаються тортурам у російському полоні. І справжня цифра, ймовірно, ще вища. Катування не є окремими випадками – це цілеспрямована державна політика росії.Днями ГУР оприлюднило перехоплення, де російський офіцер віддає наказ страчувати полонених. «Голову отрезать, на пики посадить, выкинуть нах...» – це справжня мова російської федерації.Тому я звертаюсь до Президента України та Верховної Ради з проханням встановити 28 липня як День пам’яті закатованих українських військовополонених.Це – наш моральний обов’язок. Це визнання того, що навіть у неволі наші люди залишались воїнами і держава не має права їх забути. (с) Святослав Паламар
Сьогоднішня ніч для усіх українців була важкою. Росіяни вкотре били по Києву, внаслідок чого було пошкоджено склад книжкового видавництва та інтернет-магазину «Наш Формат».Ось так виглядає частина нашого робочого простору після «руського міра». Вибухова хвиля та уламки суттєво зруйнували фасад будівлі: вибито всі вікна, пошкоджено перекриття, обвалилася частина стін, є руйнування всередині приміщень складу та кабінету. Внаслідок обстрілу та гасіння пожежі частину книжок пошкоджено.Але головне — ніхто не постраждав і всі живі. А залізо і бетон ми відновимо, книги додрукуємо. ❗️ Важливо: ми тимчасово призупиняємо відправлення замовлень. Уся команда залучена до процесу відновлення роботи. Сайт і колцентр інтернет магазину працюють і ми готові відповісти на всі питання щодо замовлень. Плануємо відновити відправлення наступного тижня. Дякуємо усім читачам за розуміння. 🙏Ми знаємо, за що боремось. Ми видаємо книжки, які формують міць, критичне мислення і гідність — те, що росія боїться найбільше.Тож не дочекаєтесь.Ми працюємо, ми вистоїмо, і ми переможемо.Слава Україні. 🇺🇦
TGLIST.COM.UA
