Є клас людей, які надзвичайно високо оцінюють свої потуги на війні і дуже себе жаліють.Які вважають, що немає різниці, де воювати - на фронті, на міжнародних конференціях, чи в процесі політичних інтриг - усі однаково герої.Цей клас ніколи не починає свій ранок з перегляду відео ближнього бою нашого бійця з якутом, бо навіщо множити негатив. Кому від цього стане краще?Цей клас і представляв у своєму інтервʼю Зеленський з дружиною.Не виснажених солдатів, прірва між якими і рештою суспільства (зокрема й власними сімʼями) вже ніколи не зменшиться.Не ментально поплавлених волонтерів.Не обізлені родини солдатів, які в минулому році втратили останні нервові клітини разом з надією на краще.Зрозуміло, чому Зеленський асоціює себе не з ними. У чомусь це навіть про його ментальне здоровʼя. У нас же хто воює? Бідні і свідомі, причому останні давно в меншості.Незрозуміло, як на всьому цьому їхати ще рік, два, три, якщо війна не закінчиться.І як на цьому вибудувати мінімально життєздатну конструкцію, якщо війна закінчиться, але треба буде готуватися до нового витка. Бо не Зеленський, а весь цей клас, за три роки принципово не вник, незахотів зрозуміти і буде завжди вірити, що рішення головної проблеми - не в їхній компетенції.