🇵🇱 Польські Файли 🇵🇱

🇵🇱🇮🇷Польсько-іранські стосунки мають свою історію. Перші контакти з персами були зафіксовані в період 1471-1477 рр., і були пов'язані з намаганнями Венеціанської Республіки створити антиосманську коаліцію.❗️Також Персія - одна з двох країн, котра так і не визнала Третього поділу Речі Посполитої. Друга - Османська імперія.ℹ️ Від 320 тис. до 1 млн. громадян Польщі втекли або були виселені з країни, після Польського походу Червоної армії, у тому числі до Сибіру. За допомогою Армії Андерса приблизно 120 тис. з них(в т.ч. українців) залишили СРСР і прибули до Ірану, де очікували подальшого переселення в Австралію, Нову Зеландію, Південно-Африканський Союз, Великобританію, Сполучені Штати Америки і т.д.У Тегерані їх розмістили в чотирьох таборах: у тому числі в одному з приватних садів іранського шаха, який було перетворено на тимчасовий табір біженців і де їм було виділено окрему лікарню.Після Другої світової війни деякі громадяни Польщі залишились в Ірані, створивши сім'ї з місцевими жителями

🤔За антиукраїнською істерикою частини кандидатів, для багатьох залишилися непомітними деякі інші моменти передвиборчої кампанії. Трошки окреслю їх1. Участь у виборах Кшиштофа Становського. Про нього я писав раніше, і з того часу змінилося не так вже й багато. Хоча певний історичний Polish Reversal все ж відбувся)2. Менцен класно розіграв свою золоту акцію під час другого туру, вчинивши так, як Становскі перед першим туром - запросивши кандидатів на інтерв'ю у своєму ютуб-каналі. В нашому ТГ-інфополі фігурував цей факт, однак його значення зрозуміли нє только ліш всє, но мало кто. А посиденьки на пиві Опілля опісля з Тшасковським і Сікорським у власному пабі дещо знизили напругу між симпатиками кандидатів (хоча не зменшили антиукраїнську істерію). Мені це взагалі виглядало як чіткий сигнал до виборців, мовляв, ми он пиво п'ємо разом, і ви там теж трохи попустіться.3. Йоанна Сенишин та Адріан Зандберг. Хоч вони і були заздалегідь непрохідними у другий тур, та їхня здатність чітко і ясно висловлюватися, а також їхній особистий шарм і харизма призвели до того, шо вони викликали симпатії у широкого кола виборців. У правих та/або консервативних виборців таку ж реакцію викликав Артур Бартошевіч.4. Відвертий антиукраїнізм вже не є новиною. Але відверта промосковщина і далі лишається моветоном.

📆1 травня 1935 року у районі Колків(нині - Волинська область) відбулася демонстрація з кривавим фіналом. Підготовка до неї проводилась під керівництвом Колківського райкому КПЗУ та райкому комсомолу.Проводилася роз'яснювальна робота серед населення та підготовка молоді, комсомольців до демонстрації. Комсомолка Ліда Мосійчук вишивала прапор, Надія Тарасюк переправляла нелегальну літературу у своє село та село Острів.Було розроблено детальний рух колон до місця збору на лісовій галявині біля Колків. Однак польській 👮поліції через інформатора стало відомо про підготовку демонстрації. В кінці квітня 1935 року начальник Луцької поліції повідомив про це Варшаву, звідки надійшов наказ розгромити демонстрацію, застосувавши зброю.Із Луцька до Колків був направлений посилений загін поліції на чолі з керівником слідчого відділу воєводського управління поліції. Багато переодягнутих поліцейських та шпиків було направлено в навколишні села. Недалеко від Колків поліція організувала засідку. О 17:30, коли демонстрація підійшла до місця засідки, на неї посипався град куль із кулеметів і гвинтівок. В результаті розправи 8 людей було вбито, 31 тяжко поранено, 47 заарештовано і відправлено у в'язницю до Луцька. Серед загиблих були Павло Кривонюк, Ничипор Вознюк, Олександр Стельмащук, Домна Гордіюк, Лідія Мосійчук та інші.

📆26 січня 1934 року в Берліні Йозефом Ліпським та Константином фон Нейратом підписано польсько-німецький пакт про ненапад. Обидві сторони зобов'язалися протягом десяти років не вирішувати суперечки агресивним шляхом. Для обох держав ця угода стала прикладом Realpolitik. Пілсудський, який раніше в липні 1932 року уклав подібний пакт із СРСР, реалізував принцип підтримання балансу між двома сусідами Польщі, що дало країні час на внутрішню (де)стабілізацію. В свою чергу, Гітлер використав цей пакт, щоб створити імідж політика, що прагне миру, водночас посилюючи переозброєння в Німеччині. Декларація призвела до тимчасової нормалізації та поліпшення польсько-німецьких відносин у 1934–1939 роках.Декларація була підписана, коли Йозеф Пілсудський вирішив, що Франція стає все слабкішим союзником Польщі, тож Польща змушена була самостійно урегулювати відносини з Німеччиною. Безпосереднім підтвердженням цього була відмова Франції прийняти таємну пропозицію Пілсудського про превентивну війну проти Німеччини на захист положень Версальського договору, висунуту в 1933 році. З боку Німеччини мотивом угоди було бажання не допустити до військової акції проти Німеччини в час, коли та ще не переозброїлась. Гітлер у цей період намагався також схилити Польщу до союзу з Німеччиною, спрямованого проти СРСР.З огляду на позицію Третього Рейху, документ не мав форми договору, а був неназваною міжнародною угодою, ратифікованою Президентом РП Ігнацієм Мосціцьким та оголошеною в Щоденнику Установ РП. Всупереч чуткам, поширеним, зокрема, французькою та радянською пресою документ не містив таємних пунктів, що розширюють його зміст. Декларація в пункті 3 визнавала раніше укладені угоди з іншими державами за обов'язкові. Одним із наслідків цього пакту була спільна "Декларація урядів Польщі та Німеччини про ставлення до своїх визнаних національних меншин", оголошена 5 листопада 1937 року в Берліні та Варшаві у зв'язку з закінченням терміну Конвенції 1922 року. 7 березня 1934 року також завершилася польсько-німецька митна війна.Навесні 1939 року в польській пресі повідомлялося, що пакт "був одноособово денонсований канцлером Гітлером в п'ятницю, 28 квітня 1939 року". 6 квітня 1939 року міністр закордонних справ Юзеф Бек підписав у Лондоні двосторонню угоду польсько-британську про гарантії взаємної військової допомоги у разі німецької агресії. Через тиждень до цих гарантій приєдналася Франція. 28 квітня Гітлер, виступаючи в Рейхстазі, визнала угоди Польщі з Великою Британією та Францією порушенням польсько-німецької декларації про ненапад та за її "анулювання Польщею" (те ж саме, за словами канцлера, стосувалося до британсько-німецького договору про обмеження озброєнь на морі від 18 червня 1935 року, "розірваного з вини Великої Британії"), що було сприйнято як одноосібне розірвання цієї угоди Третім Рейхом. Польська сторона підкреслювала суперечність такого кроку з текстом Декларації, що регулював це наступним чином:Декларація залишатиметься в силі протягом десяти років, починаючи з моменту обміну ратифікаційними документами. У разі, якщо жоден з урядів не відмовиться від неї за шість місяців до спливу цього терміну, вона зберігатиме свою силу; однак кожен уряд зможе відмовитися від неї в будь-який час з терміном на шість місяців.Цей момент був критично важливим, оскільки свідчив про несподівані зміни в міжнародній політиці тієї епохи, а також вказував на непередбачувані та небезпечні наміри Третього Рейху під час підготовки до Другої світової війни. Ці події стали основою для зміни стратегій як Польщі, так і інших європейських держав, що намагалися забезпечити собі безпеку в умовах зростання агресивності нацистської Німеччини.

🇵🇱🇷🇺Чортківське повстання відбулося в ніч з 21 на 22 січня 1940 року на Тернопільщині. Це була спроба польського збройного заколоту проти радянської армії, що стало першим виступом поляків проти совітів у цьому регіоні. Хоча повстанці не мали зброї, вони намагалися відстояти місто. Погодні умови завадила швидкому прибуттю учасників повстання до Чорткова, а сам виступ тривав всього кілька годин.Організаторами були члени польських молодіжних товариств «Стшельци», «Харцери», «Соколи» на чолі з Я. Ковальським за участю 🇺🇦українських підпільників-гімназистів. Серед цілей повстання було захоплення зброї та автотранспорту Чортківського гарнізону, щоб з’єднатися з польською армією для продовження боротьби проти радянської влади.Під час зборів у костелі домініканців 21-22 січня учасники поділилися на чотири групи і запланували атакувати місцевих червоноармійців та захопити вокзал. Однак, не всі плани вдалося реалізувати, і радянські військові зуміли зупинити повстанців. На ранкові години прибув бронепоїзд з солдатами Червоної армії, які почали арештовувати підозрюваних.Унаслідок радянських репресій за два дні було заарештовано 242 особи, з яких 24 розстріляли, а 55 відправили до трудових таборів. Чортківське повстання стало важливою подією, що спровокувала каральні акції радянської влади проти діячів національного підпілля. Ті, хто вижив, були звільнені лише після підписання договору Сікорського-Майського в 1941 році.❤️🇵🇱 Польські Файли 🇵🇱❤️

(НЕ)ЗАБУТИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕПУТАТ МІЖВОЄННОЇ ПОЛЬЩІМикита Іванович БураНародився 31 березня 1896 року у селі Великий Олексин Рівненського повіту Волинської губернії (сучасний Рівненський район, Рівненська область)Спочатку закінчив чотирикласову школу, потім вище початкове училище. У 1920 році завершив педагогічну освіту. Після отримання освіти працював вчителем у селі на території Рівненського повіту, проживаючи у селі Городок.У 1922 році почав працювати в органах ґмінного і повітового самоврядування, і був війтом Рівненської ґміни.З 1931 року активно співпрацював у Волинському українському об’єднанні, яке він очолював як секретар до 1936 року.Користувався великою довірою волинян та три рази був обраний депутатом польського Сейму: у 1930, 1935 та 1938 роках. У 1930 році був обраний від округу міста Луцька, а в 1935 та 1938 роках — від Рівного. У 1933 році брав активну участь у створенні Волинського громадського комітету допомоги голодуючим на Україні, який виник як відповідь на Голодомор 1932-1933 років. У 1938-1939 роках був віце-президентом Української парламентської репрезентації Волині.Політична кар’єра була обірвана в 1939 році, коли арештувала радянська влада 17 жовтня 1939 року, і він разом із родиною був вивезений до Сибіру. Звинувачений відповідно до статті 54-4 Кримінального кодексу УРСР за допомогу міжнародній буржуазії, що загрожувало покаранням від 3 роки аж до розстрілу.У серпні 1943 року завдяки втручанню польського уряду на емірації, який розглядав його кандидатуру на члена Rady Narodowej Rzeczypospolitej Polski, разом із родиною прибув до Сполученого Королівства через Середній Схід разом із Польськими Збройними Силами (Армією Андерса).У Лондоні підтримував зв'язки з польським еміграційним урядом і став керівником канцелярії головного православного капелана в Польських збройних силах у Великій Британії. У серпні 1945 року був обраний головою тимчасової управи Союзу Українських Вояків у Польських Збройних Силах. У січні 1946 р. обраний першим головою Союзу Українців у Великій Британії, і переобраний роком пізніше.У 1947 році був членом ініціативної групи для створення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) у Великій Британії та у серпні того ж року призначений членом Церковної Ради УАПЦ в Великій Британії. У 1948 році емігрував до Канади, про його подальшу долю на території Північної Америки відомо мало. Там і помер 6 травня 1985 року.6 травня 1991 року реабілітований висновком прокуратури Рівненської області. Увійшов в історію як вчитель, політичний, громадський і церковний діяч з вагомим внеском у розвиток української громади та боротьбу за права українців у Польщі.