Шкода, що чимало українців, навіть освічених, навіть начебто самосвідомих, знають про неї тільки в зв'язку з кількома відомими скандалами. Рівень українського суспільства - то окрема тема, зараз я не писатиму про це, напишу про неї.Ірина Фаріон, без перебільшення, була інтелектуалом великої ваги. Її культурно-просвітницьку роботу мабуть важко буде переоцінити. Хто дивився її передачі з циклу "Ген українця" або її відео-блог на ютубі, той зрозуміє про що я. Заслуговують на увагу широкого загалу її монографії, приміром, про Степана Бандеру та про Івана Пулюя. Вона виступала проти гендерної ідеології, лівого неолібералізму, підтримала українців Придністров'я. Вона не добре зналася на міжнародній політиці. Вона, як і майже всі галичани, різко засуджувала пакт Молотова-Ріббентропа - от цього я ніяк не можу зрозуміти. Проте, визнання і пошану вона здобула саме як філолог і борець за українську мову.Її часто звинувачували за "напади" на змосковщених українців. Особисто в мене московська завжди, хоч я і чую її все своє життя, викликає антипатію. Щоразу як я її чую, це вказує мені на те, що такі як я в цій країні не панують, на задають свій тон. А хто панує? Хтось чужий мені. Московська завжди викликала в мене огиду, та я майже ніколи цього не виказував. Але тому я пристав до націоналізму. Це одна з основ мого світогляду. Я розповідаю це для того, аби пояснити, що я ніколи не сприймав Ірину Фаріон як якусь провокаторку чи епатажну жінку. Для мене вона була кимось близьким і зрозумілим, її слова мали в мені відгук.Жаль, що я ніколи не писав про неї, поки вона жила.https://t.me/OsypLemish/938