Тривожно...Я працюю з інформацією. Це невдячна робота, але завдяки їй можу донести свої думки до загалу. Виловлюючи у потоці новин певні сигнали намагаюся скласти до купи певну картинку реальності та побачити тренди майбутнього. Мені часто дорікають песимізмом, а один близький товариш навіть називає «Співцем Апокаліпсису». Намагаючись не втрачати позитивний настрой, тим не менше бачу, що відбувається, але найгірше - куди все котиться. Мені насправді байдуже, хто буде яким міністром, чи приймуть нас колись в ЄС (не факт) або в НАТО (не приймуть). Насправді - це не має жодного значення. Найгірше - це тупість електорату, а серед розумних людей - нерозуміння глобальних процесів. Ні-ні, я не претендую на «всезнайство», а тим паче на «пророцтво». Чому мої прогнози з Майдану, на жаль, справдилися, не в деталях, а в цілому? Досвід, освіта, мудрі книжки та критичний розум - так собі гадаю. Є багато мудріших і розумніших за мене. Але, залишивши бізнес я присвятив багато років тому, щоби хоч трохи розібратися у причинно-наслідкових звʼязках суспільно-політичних і геополітичних процесів. Мені далеко, скажімо, до аналітики Куща чи політичних інсайдів багатьох експертів. Зате достатньо знань та інтуїції щоби охопити картину загалом. І вона мені таки вимальовується апокаліптичною. Я не буду зараз описувати ситуацію у світі і вас лякати. По-перше - це немає сенсу, бо хто хотів зрозуміти, той зрозумів, а хто не хоче - то його вибір. По-друге, оскільки ми з вами є сотворцями реальності - то й можемо змінювати сценарії. Власне переконання в останньому і спонукає писати та давати інтервʼю. Скажу лише: те, що відбувається - це смертельно небезпечна суміш диявольських задумів психопатів і дегенератів, жорсткого математичного прорахунку сценаріїв, тотальної маніпуляції свідомістю та невипадкових «випадковостей». Історія - то не «змова» і не «випадковість», а поєднання тих двох компонентів, яке зводиться до речей метафізичних. Найгірше - не бачу жодного сценарію аби зупинити скочування людства у прірву. Всі вчорашні проблеми нині видаються дрібʼязковими на тлі нинішніх зловісних подій. Але, нинішні події у найближчому майбутньому можуть видатися невеликими неприємностями. Це все ми не здатні зупинити якимись конкретними діями. Навіть президенти потужних держав і керівники величезних корпорацій. Ми це можемо зупинити винятково власним розумінням процесів і відповідною реакцією на них. Просвіта надалі залишається ключовим словом. Але це справа невдячна та невигідна. Більше того - ти перебуваєш у постійній дилемі - сказати чи змовчати. Мовчати не завше виходить, особливо, коли хочеться криком кричати. Говорити - небезпечно. Тож намагаєшся обходити деякі гострі кути - коли натяками, коли мовчанням… Мабуть мовчання - то наймудріше. Але поки ще не дозрів до цієї мудрості.