Берлінський мур проліг у найдраматичнішому в історії людства місці – прямо посеред столиці, ділячи її на зону свободи і зону совка. Минуло 38 років – і лише тоді Західна Німеччина на правах успішнішої, модернішої, заможнішої, цивілізованішої сестри пригорнула до себе зґвалтовану сестру зі Сходу. 38 років – це 2 покоління підлітків, які виросли на цінностях свободи і ніколи б не погодилися на дрімучу совдепію. Німці просто перечекали ці страшні 38 років розлуки. У світовій історії не ми одні, хто мусить рано чи пізно прийти до світоглядного вибору. Різні народи за різних обставин у різний час на різних континентах ставили перед собою це питання: йти вперед навіть ціною тимчасових утрат – чи надовго застрягнути в біді. Рідко де бували інші варіянти, більш пафосні й приємніші для вуха, бо якщо країна вже потрапила в жорна важкого вибору, значить, ситуація кепська і варіянтів насправді не так уже й багато. Різні народи за різних обставин у різний час на різних континентах усе це проговорювали й доходили до своїх рішень. Соціологія показує, що й ми поволі підходимо до цього складного процесу. Конрад Аденауер, який після війни по суті створив Західну Німеччину, казав: «Усі ми живемо під одним небом, проте горизонт у всіх різний».

👇 https://www.youtube.com/watch?v=-2hWsab2yK0