Рано чи пізно неминучим буде відшарування від отари того сегменту людей, які єдність не плутають із мовчазним чваланням у натовпі.

Й тоді словосполучення «зібрати себе докупи» передбачатиме велику кількість мікропорізів, бо нова візія, яка в кожного вимальовується по-своєму, зазвичай складається з гострокутних уламків попередніх розумінь, роблених у палаючому батискафі.

Кожен градус пониження призводить до більшого відсотка раціонального. Наше суспільство якраз це й проходить, і цей об’єктивний процес може лякати лише нерозумних, немислячих людей, привчених до перебування внизу.

Навіть у найпотаємніші кімнати іноді треба заходити, щоб увімкнути там світло. І все темне одразу грає іншими барвами, бо темного не існує – є лише відсутність променю. Нам є чим освітлювати себе і світ навколо.

Взаємообмін уламками – це невід’ємна частина складання спільного пазлу. Щедротне ділення світлом виходу – це невід’ємне завдання кожного, хто має смілість бачити ширше й розуміти глибше.

Ми живемо в час процесів, а не подій. Можна тримати руку на пульсі подієвості – але так нічого й не розуміти. Про процеси говорити найскладніше, але найпотрібніше.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=AiONQ6xXk_A