Косо дивлячись на вельми специфічне позиціонування Угорщини всередині ЄС, ми не враховуємо суттєвого моменту: Угорщина багато років називає себе прокитайською державою і виступає воротами для Китаю в Європу.

Роль моста між китайським капіталом і єдиним ринком ЄС інституційно закріплена ще в часи Орбана: Угорщина першою в ЄС підписала з Китаєм меморандум про співпрацю. Угорщина порахувала, що їй супервигідно бути регіональним хабом для Китаю. Товари з позначкою «вироблено в Угорщині» (насправді вироблені китайським бізнесом в Угорщині) мають вільний доступ до всього ринку ЄС. Це настільки вигідно, що Угорщина ввела податкові пільги для прямих іноземних інвестицій і спростила всі дозвільні процедури.

Як результат – Китай став найбільшим інвестором в Угорщині, відповідно Угорщина (з населенням усього 10 млн) стала другою в світі державою за рівнем китайських капіталовкладень.

В основному це – автомобілі та акумулятори: китайці поставили мега-завод акамуляторів у Дебрецені за 7,3 млрд євро, а також одразу 3 гігантські заводи автомобілів, один з яких – перший у Європі завод електрокарів у Сегеді (5 млрд євро).

Третина всіх китайських інвестицій в ЄС припадає якраз на Угорщину. Цим і слід пояснювати нейтральну позицію Будапешта щодо нашої війни. Будучи промоутером Китаю всередині ЄС, угорці з міркувань національної вигоди пристають на такі ж серединні позиції щодо росії й щодо нас.

Хоча «Тиса» Мадяра й перемогла на виборах із проєвропейськими лозунгами, різкого розвороту наразі не спостерігається.