Нині 61 рік святкує живий сучасник французької літератури Фредерік Беґбеде. 10 років тому він був почесним гостем Форуму Видавців у Львові. Прожилки сатири, цинізму, гумору, парадоксальності роблять прозу Беґбеде вельми помітною.

• Коли я бачу, як хтось інший наважується на безумство, я відчуваю величезне полегшення.
• Чим більше думаєш, тим розумнішим стаєш, а значить, сумнішим.
• У двох громадських місцях плескають лише ідіоти: в кінотеатрі і в літаку, коли той приземляється.
• Найсильніша любов – невзаємна.
• Любов починається з троянд, а закінчується шипами.
• Люди скоюють самогубство від того, що отримують поштою одну рекламу.
• Серце, не розбите любов’ю, ще не серце.
• Бідні продають наркотики, аби купляти «найки», в той час як багаті продають «найки», аби купляти собі наркотики.
• Коли змушуєш когось страждати, найгірше робиш самому собі.
• У той день, коли я навчився казати «ні», я здобув масу часу для себе і для того, що мені дійсно подобається. Це повністю змінило моє життя. Я вважав, що треба завжди казати «так», аби тебе любили.
• Від горя худіють. Ніхто не рекламує цю дієту, хоча вона найефективніша.
• У кожного з нас завжди є свій ГУЛАГ у шафі – захована несправедливість, яку ніяк не вдається переварити.
• Я не знаю, чого я хочу, але я цього досягну.
• Погані часи стають хорошими споминами.
• Проблема влади полягає в тім, що рано чи пізно хочеться нею скористатися.
• У воскресінні є одна неув’язочка – перед ним доводиться померти.
• Невміння страждати – це теж страждання.
• Щоб вийти з розваг, потрібно зіткнутися з тривогою.
• Єдиний сенс життя в демократії – це можливість її критикувати.