Ну яка зміна уряду?? В моделі одноосібного правління всякий прем’єр – це всього-навсього підпис акту виконаних робіт для офісу президента (придворних освоювачів). Якщо уряд призначають і звільняють у кабінеті царя, то Конституцію можна друкувати в формі рулонів.У природознавстві це називається колообіг лайна. В зеленій політиці це називається пересування ліжок у борделі. А в політології це називається агонія дилетантури. Який сенс у всіх цих бурхливих кадрових перестановках – якщо одні й ті самі члени кліки по колу перестрибують з одного крісла в наступне? Дехто з «незамінних» уже пішли на 4-5 коло нових посад, а дехто вже умудрився поочолювати діяметрально різні за функціоналом і компетенцією галузі й відомства. Словосполучення «новий міністр» викликає хіба що гомеричний регіт із коліками в животі. Жодного нового обличчя. Жодного представника експертно-фахових середовищ. Жодного рівновіддаленого професіонала. Ті ж самі пики по декілька раз на різних постах у режимі передачі естафети від скандалу до скандалу. Повна закритість кліки. Стовідсоткове закільцювання лише на своїх членах. Під страхом смерті заборонений вхід для будь-кого стороннього. Енна перетасовка засмальцьованої колоди карт. Цілковита деградація кадрового потенціялу. Це навіть не кадровий голод – це кадровий голодомор. 20-30 перевірених служителів культу кавеену будуть по колу ходити з кабінету в кабінет до кінця світу. Ця замкнута на саму себе команда грає основним складом уже 6-й сезон. Укоріненість потужних менеджерів в опановані й підкорені сфери настільки глибочезна, що зелений паразитарій за розмірами вже перевершив тіло жертви-країни. Монополізація сягнула таких масштабів, що демонтувати спрут без шкоди для його здобичі вже неможливо буде.На 7-у році незмінної одноосібщини говорити про "кардинальну зміну нашої стратегії" - це анекдот з анекдотів.