Усі вчора згадували 4-річчя зі смерті Кравчука, а я би хотів сказати, що в нас ніколи не було й не буде ПЕРШОГО президента. В нас був просто-напросто керівник перейменованої УРСР. З усіма найважчими наслідками, які з цього випливають по сьогодні.Це не стільки про Кравчука, скільки про феномен перших президентів. Ті країни, де першими всенародно обраними лідерами не були комуняки з числа партноменклатури, втерли носа всім. А країни, які так і зосталися радянськими, досі плентаються в хвості світу. А наша ще й має війну з тим, від кого не відірвалася в 1991 році. Як інші.Литва. Перший глава держави – Бразаускас. Підписав кордони з росією і почав шлях в ЄС і НАТО. Латвія. Перший глава держави – Улманіс. Вивів усі рос.війська і підірвав Скрундський локатор (елемент протиракетної системи СССР). Естонія. Перший глава держави – Леннарт Мері. Лідер руху за незалежність. У 1994 році в Гамбурзі виголосив промову про загрозу імперської експансії росії, через що тодішній віце-мер Петербурга в.в.путін демонстративно вийшов із зали. Створив європейську Естонію. А в нас ніколи не було й не буде отого першого президента-зачинателя. Натомість буде символ програного, саботованого, боязкого, промосковського старту державності, яка вже ніколи не вернеться в 1991 рік ні кордонами, ні шансами почати все заново. Розплата за просраний старт триває прямо зараз.