Стосовно «режиму тиші, перемир’їв» тощо.Жертва ніколи не оголошує перемир’я чи режиму тиші. Це – прерогатива лише нападника, агресора, інтервента, наступальної сторони. Так гласить діялектика асиметричних воєн: ВОРОГ (якщо хоче) оголошує режим тиші – а не жертва.Оголошення Зеленським режиму тиші опівночі 6 травня – це не просто неоковирний пустодзвін. Це – системна помилка в трактуванні себе рівнозначною стороною війни. Таке позиціонування нам не тільки невигідне – воно катастрофічне за евентуальними наслідками. Європа саме тому нам помагає грішми і зброєю – бо ми СЛАБША ЖЕРТВА. Руйнувати цю диспозицію й уявляти себе могутніми повелителями кремлівських парадів – це солодко, самопишально, самоствердно, компенсаційно, мотиваційно. І водночас – нерелевантно, самодурно й самообманно.Набагато вигіднішою й багатоваріянтнішою є поза слабшої жертви – бо вона дає набагато більше люфту дій. Коли ти слабша жертва – тобі можна все й тобі за це нічого не буде. Та тільки-но ти починаєш претендувати на рівнозначимість і паритетність у війні – ти втрачаєш поблажку до себе, а твої успіхи мають бути співмірні з успіхами ворога, а не як у нас. Дуже немудро перебільшуватися. Мудріше применшуватися – й мати гандикап, фору, пільгу, перевагу в неочікуваності. І жодної відповідальності за "рівнозначимість", яка може хіба наснитися.